ГЧ
Шрифт:
Тунгусов відчував, що ентузіасти мають рацію, але їхні докази були недостатньо переконливі, допускали різні тлумачення.
Він розпочав свої досліди. Суперечка мала принципове значення, і треба було знайти істину.
І от випадково він зробив відкриття, яке розв’язало питання. Він опромінював ультракороткими хвилями насіння редису і потім серіями висівав його у горщечках. Якось з’ясувалося, що не тільки опромінене насіння давало кращий урожай, а й те, яке просто зберігалося поруч з ним. Виходило, що опромінене насіння само ставало джерелом випромінювання! Зрозуміло, що ні про який «тепловий фактор» тут уже не могло бути й мови.
Тунгусов старанно
Так ішов Микола вперед, і перед ним відкривалися все нові обрії.
Так він підійшов до своєї теорії «хвильової системи елементів».
Уже давно вчені почали помічати, що багато тіл і речовин мають якусь дивну властивість — на відстані діяти певним чином на інші тіла біологічного походження. Тонкий корінець звичайної цибулі, повернутий кінчиком на бокову поверхню другого корінця, викликав у ньому посилений поділ клітин. Пульсуюче серце жаби, мозок пуголовка, м’язи різних тварин, навіть людська кров, діючи на близькій відстані, змушують культуру дріжджів посилено розвиватися. Вода, метали, руди і деякі лікарські речовини викликають інколи невимушене скорочення мускулів руки в людини. З давніх-давен цим користувалися деякі, очевидно, особливо сприйнятливі люди для відшукування підземних вод і цінних металів за допомогою «маркшейдерської палички» — дерев’яного кілочка, затиснутого в руках.
Факти накопичувалися в голові Тунгусова і не давали спокою його допитливій, рухливій, як ртуть, думці. Він порпався в бібліотеках, розшукував у букіністів якісь старі фоліанти про алхімію, уважно вчитувався в книги, що викладали вчення індійських йогів.
З усієї цієї старовини він легко відкидав лузгу таємничості й містики і знаходив здорові зерна справжньої наукової думки, правильних спостережень і узагальнень.
Від багатьох тіл справді випромінюється якесь, очевидно дуже слабке, але іноді досить-таки сильно діюче проміння. Тепер це вже точно встановлено в багатьох сучасних лабораторіях, які мало не кожного дня знаходять все нові й нові джерела випромінювання.
Природа цього проміння ще не була зрозуміла. Більшість дослідників гадали, що воно належить до ультрафіолетової ділянки електромагнітного спектра, до його короткохвильової частини. Інші, навпаки, вважали, що нове проміння відрізняється від електромагнітного. Його не можна було ні спіймати, ні відтворити ніякими фізичними методами. Вивчати це проміння можна було, тільки спостерігаючи його вплив на різноманітні об’єкти, переважно біологічні.
Ця обставина дуже гальмувала дослідження. Коли б можна було якось збільшити мізерну потужність випромінювання, природа його з’ясувалася б, безперечно, набагато швидше. Але як регулювати потужність, не знаючи природи явища?
Цей замкнений круг Тунгусов розірвав своєю блискучою гіпотезою про «електромагнітне життя речовин», його наштовхнули на цю думку безліч і різноманітність джерел випромінювання, що були відкриті багатьма дослідниками. То нові метали, то мінерали, то органічні речовини — кістки, мускули, кров, мозок, то хімічні реакції виявлялися «випромінювачами». Часто бувало, що речовини, які нічого не випромінювали, за певних особливих умов робилися активними джерелами випромінювань.
…Це трапилося на вулиці, увечері, коли Тунгусов повертався додому. Проходячи повз книжковий магазин, він, за звичкою, зупинився біля
«Періодична система… Всі речовини в природі складаються з дев’яноста двох елементів. Кожен з них відрізняється від попереднього тим, що його атом містить на один електрон більше. А в ядрі атома стільки ж позитивних зарядів, скільки електронів на орбітах. Атом — електрична система, електрони рухаються навколо ядра по своїх орбітах, по різних енергетичних сферах, перестрибують з однієї сфери на іншу… Так, так… Нічого нема дивного в тому, що цей рух породжує електромагнітну хвилю».
Тунгусов уже не йшов, а майже біг, підкоряючись стрімкому потокові своїх думок. Він немовби наздоганяв свою ідею, яка була вже зовсім близько…
І от він наздогнав її.
Кожний елемент випускає промені лише певної довжини хвилі. Її можна обчислити. Ця хвиля — така ж постійна ознака елемента, як питома вага, як маса його атома.
Тепер можна скласти новий варіант таблиці Менделєєва; в ній, крім атомної ваги і порядкових номерів, що позначають кількість електронів у атомі, стоятимуть нові цифри: довжини хвиль тих випромінювань, які виходять від даного елемента!
А в спектрі променистої енергії де-небудь, очевидно, між рентгенівським і ультрафіолетовим промінням з’явиться новий ряд з позначеннями: «проміння водню», «проміння літію», «проміння заліза», «проміння золота»…
Багато що ставало тепер зрозумілим. Усі тіла, всі речовини, а виходить і сполуки їх, і реакції дають випромінювання. Різниця між ними тільки в довжині хвиль. А від довжини хвилі залежить характер їх впливу на оточуючі тіла. Ось тому поки що виявлено лише деякі джерела випромінювання, саме ті, вплив яких вдалося помітити дослідникам. Ці випромінювання наповнюють світ своїми невідчутними потоками, поєднуються, зливаються одне з одним, знаходять резонанс у схожих за складом тілах і, можливо, посилюють їх власну променисту енергію.
Ця енергія дуже мала, мізерно мала; не дивно, що досі не знайшлося фізичного приладу, детектора, щоб її виявити. Справді, яке електромагнітне поле може утворитися навколо атома? Підрахувати, обчислити енергію такого поля, звичайно, можна, але нема такого приладу, на показання якого ця мікроскопічна енергія могла б подіяти більш-менш помітно.
Відчуваючи під собою твердий грунт своєї «хвильової системи елементів», Тунгусов упевнено поринув у цю нову фазу шукань. Він кинув у бій всі засоби сучасної фізики і радіотехніки, намагаючись посилити потужність нового проміння. І знову обчислював, розраховував, креслив…
Засоби і методи ультракороткохвильової радіотехніки стали тепер майже непридатними: з їх допомогою можна було керувати хвилями завдовжки від десяти метрів до одного сантиметра, а тут, як показували розрахунки, хвилі вимірювалися тисячними частками мікрона! Кількість переходила в якість: колосальна частота коливань підпорядковувалася іншим законам. Радіотехніка трохи поступалася місцем оптиці, бо ці мікрохвилі були близькі до хвиль світла і в багатьох випадках поширювалися за законами світлового променя. Але все-таки за своєю природою це були електромагнітні хвилі, і Тунгусов не сумнівався, що зуміє оволодіти ними.