Архе
Шрифт:
одного маестра. Баліст називав маестро Пєтьою.
25 Ігор Чорний (Шульц) - активний учасник львівського психофармако-логічного
дискурсу, трагічно загинув 2001 р. Вано Романош - музикант-
мультиінструменталіст, фронтмен індустріального музичного проекту «Nordic Nosferatu Noise», передчасно помер у 2000 р. Літературний варіант біографії
шукай за: Л.Дереш, «Industrial», неопубл.
204
– Ти панімаєш, Пєтя, - заводив він, поки маестро розливав по
– Я
сіжу і сматрю. На агонь. І агонь как би єсть, а меня как би нєт. Панімаєш, да? Пустата адна! І так харашо мнє, Пєтя, так харашо...
– Канешна, Федорович. От уявіть, шо я - це агонь, а Вас на самом ділі нема.
– Правільно! Нєма мєня, Пєтя. Ніхуя нєма.
– І я кажу, шо немає. Тільки от шо тагда єсть, Федорович? От комунізм - єсьть
він чи нема?
Але дід відчував якусь лукавинку і відкриватися не поспішав.
– На етот вопрос ми отвєтім з позіцій марксізма-лєні-нізма, - по чому негайно
вихиляв.
І от який феномен - варто йому самому випити літр горілки, як відразу ж
підіймаєься на ноги і починає оперувати такими ідейними пластами, від яких у
бехаря-відромаґ-ната і його хуни поза шкіру мороз дере. І з такою легкістю, головне, ніби карти в окопі здає. Прямо тобі крішнамурті якийсь.
Віднедавна у діда почали проявлятися сіддхи: спонтанна левітація, наприклад.
Левітує поки що невисоко - сантиметрів на двадцять підіймається, проте
маестро знає, що у діда все попереду.
Хоч і охота з йоґіном побухати, маестро вагається. Петрович розказував, недавно до Толіка-піротехніка менти приходили. Може, його шукають.
5ІЗ
Ні. Не його. Кубики не брешуть.
Можна також було заскочити до братів Коклюшів - двох ізгоїв trash-
концептуалістів, технарів-самородків, які у вільний час знімають різну туфту
на кінокамеру, складають до цього звукоряд, цифрують, мікшують, рендерять, апгрейдять, в'ючать, дрючать, врешті записують на відео-
205
касету, викурюють по наперсткові трави-«хімки» і з пафосом сумлінно зробленої
роботи проглядають відзняте. Творчий тандем треш-концептуалістів носить назву
«The Whooping-cough Brothers26», або ж «Антиодуд рятує світ» («Ворона їде»).
Те, чим займаються трешери, маестро називає «робити з гівна цукерочку».
Треш-концептуалісти обожнюють вештатися пустирищами і звалищами. Там вони
крупним планом фільмують іржаві залізяки і тому подібний непотріб.
З доступного асорті треш-концептуалісти видаються йому найбільш прийнятними: творчі люди з мінімумом комплексів, відкриті новим відчуттям і враженням.
Достатньо просунуті, щоби не цілувати землі, якою ступала
(Молодший Коклюш, Олег, був ще й запеклим енурез-ником. Ніщо не повертало
маестрові радості буття так тихо, як ніч під однією ковдрою з антиодудом-
юніором.)
Об'єкт №4. ОБСЕРВАТОРІЯ
Вона домінує над обрієм, схожа на космічну цитадель серед кремнієвих скель
десь на Юпітері. Вона велика, впорядкована, стерильна і безлюдна. Вона
футуристична й електронна настільки фундаментально, що, здається, ще трохи -
і Номер 4 заново відкриє для себе велич Архаїзму.
Об'єкт №4 має власний ядерний реактор, з якого черпає енергію. Його коридори
залиті ледь уловимим стерильним ультрафіолетом. Обсерваторія сяє тим сліпучо-
білим кварцовим світлом, яким починається світанок на Венері.
У деяких варіантах світу в належний час Обсерваторія активно моделює
самодеструктивну схему мислення, котре вибрало тишу.
Обсерваторія холодна. Вона - безжалісна, знеособлена космічна станція, котра
вдивляється у безконечність. Бастіон, із якого, ховаючись за примарами
логіки, жме на
26 «Брати Кашлюки» (англ.)
206
факторіал, витріскує фракталом і вривається в комбінаторну безконечність
Тиша.
Об'єктові №4 тиша властива за означенням.
Сенс існування Обсерваторії - споглядання Безодні.
Інколи Обсерваторії, втіленій архітектурно, приписують властивість Транзиту.
Всі перелічені вище ознаки були присутні в будинку номер сім по вулиці
Беранже, - гніздов'ї ґедзів та ос, кладовищі львівських ворон, яке стережуть
брати Коклюші.
The whooping-caugh brothers мешкали на сквоті в «перекошеному» будинку по
вул.Беранже (тій самій, що колись горіла). А позаяк, крім кашлюків, ніхто
більше в тих достоту белградських руїнах селитися не наважувався, брати
захопили його у свої руки й перетворили будинок на цитадель, проламуючи й
замуровуючи стіни за власним бажанням і згідно з властивим тільки їм
розумінням прекрасного. Вони контролювали входи й виходи і дбали про
дієздатність того, чим і служив їх бастіон - Транзитним залом, входом ув
Обсерваторію.
Хоч Коклюші й відкрили існування подвійного руху через їхній шанхай, вони не
здогадувалися, наскільки непомітно подвійний рух керує ними.
Свого часу Коклюшів захопила манія переслідування - ах, наскільки це
естетично, коли тебе переслідують, зітхали вони. (Ясна річ, ніхто їх не
переслідував; хоч маестро і планував колись організувати на них облаву