ГЧ
Шрифт:
— Готово!
Ридан теж готовий. У нього в руці пінцет, що стискає маленьку, завбільшки з горошину, скляну кульку. Туди, в розкриту щілину мозку, в невелику впадину біля «сірого бугра», поблизу гіпофізу, професор кладе свою кульку.
— Є, опускайте, — наказує він. Кришка черепа обережно закривається. Операцію закінчено. Зашито шкіру на голові. Кулька лишається в мозку.
Собаку переносять в іншу кімнату. Тут він прокинеться від наркозу, тут їстиме, питиме, чекатиме своєї долі.
На операційний стіл кладуть другого собаку, потім третього… На десятому робота закінчується. П’ятьом з них закладено скляні кульки
У сусідній лабораторії теж кипить робота.
Тут собаки виступають як пацієнти зубного лікаря. Бормашина просвердлює дупло в зовсім здоровому зубі. Нерв оголений. Туди вкладають ватку, змочену краплею формаліну, потім замазують дупло цементом. Собаки йдуть конвейєром. Різниця тільки в тому, що одному закладають у зуб формалін, другому — кротонове масло, третьому — мозкову тканину, четвертому — миш’як, п’ятому — дифтерійний токсин, шостому — токсин стовбняка.
Деякий час у собак болять зуби. Це видно. Покладена речовина подразнює нерв. Потім біль проходить. Згодом пошкоджений зуб виривають. Собаки здорові. Тепер лишається стежити і чекати.
Одну за одною Ридан обходить ще ряд лабораторій. У кожній з них група наукових співробітників порається коло тварин. Операції найрізноманітніші: одні заморожують окремі ділянки мозку, інші оголюють нерви в різних частинах тіла, перерізують їх або трохи отруюють якимись речовинами.
Всі ці різноманітні експерименти підпорядковані одній меті. Об’єкт операції — нерви, нервова система. Майже весь інститут працює над нервами. Це Ридан перевіряє геніальну догадку, яка виникла на основі безлічі немовби випадкових, окремих спостережень. Якщо догадка буде правильною, вона зробить переворот у медицині.
Настають дні чекання. Всі операції закінчено. Люди стежать за тваринами, оглядають, обмацують їх, старанно записують у щоденники свої спостереження, сперечаються. Ентузіасти вже схильні знаходити підтвердження ідеї. Скептики охолоджують їх запал і знаходять інші пояснення. Ридан цінує і тих, і других. У ньому самому поєднуються обидва ці типи наукових працівників.
І от починається.
У собаки з кулькою в мозку іде кров з ясен; ясна робляться крихкими, відстають від зубів, потім від щелепних кісток. У роті, на слизистих оболонках, з’являються виразки, вони ростуть, глибшають, руйнуючи тканини; нарешті, одна з них з внутрішньої поверхні щоки проходить на зовнішню: утворюється наскрізний свищ.
З кожним днем хвороба прогресує. Зовсім здорові зуби поступово стають м’якими, легко стираються, деякі викришуються зовсім.
— Цинга? — здивовано питають Ридана. його ясні сірі очі блищать.
— Заждіть навішувати ярлики. Це ще не все.
Справді, в другого собаки з кулькою події пішли далі. У нього, крім «цинги», утворюється виразка на рогівці ока, уражена порожнина носа, виникає гнійне запалення середнього вуха.
— Дивіться: всі ці явища точно відповідають розташуванню гілок трійчастого нерва, — пробує узагальнити Андрій Андрійович.
— Заждіть, заждіть, — повторює Ридан.
Через кілька
Ті самі явища спостерігаються в собак, яким була зроблена зубна операція: виразки, ураження очей, крововилив у легені, смерть.
Слабкі дози токсинів дифтериту і стовбняка, що діяли короткий час на зубний нерв, не викликають ні дифтериту, ні стовбняка, але теж призводять до виразок, крововиливів у легені і смерті тварин.
Якщо розрізати сідничний нерв на лівому стегні, то від цього спочатку набрякає стопа, а потім на ній утворюється прогресуюча виразка. Починається гангрена, відпадають цілі фаланги пальців. Через деякий час ця картина повторюється на правій нозі, хоча нерв на правій стороні зовсім не оперували.
Фактів усе більше й більше, зошити всіх лабораторій пухнуть від записів. Досліди ще тривають, але Ридан уже бачить, що ідея правильна, перевірена, доведена.
Тоді він скликає нараду співробітників інституту. Один за одним з короткими повідомленнями про результати виступають керівники всіх лабораторій, що брали участь у дослідах. Кожен повинен знати, що вийшло в інших. Сам Ридан поки що мовчить. Тільки він знає всі роботи і міг би просто викласти їх зміст і висновки, та ні, краще хай люди самі спробують узагальнити результати дослідів, зрозуміти ідею. Вона складна, дуже нова, і сформулювати її не кожен наважиться — це означало б відмовитися од поглядів, які ще здаються непохитними.
Нарешті Ридан уперше вголос промовляє ці слова.
— Отже, можна констатувати, — каже він, — що в наших дослідах, діючи різними способами безпосередньо на нерви, ми викликаємо в організмі запалення, набрякання, виразки, пухлини, тобто майже всі відомі медицині види хворобливих симптомів. Це означає, що саме нерви, нервова система керують розвитком будь-якого патологічного процесу. Всі хвороби є результатом якихось порушень у діяльності нервів. Тепер вперше стає ясною схема хворобливого процесу. Організм увесь пронизаний нервами, з’єднаними в єдину струнку систему. І нема такої точки, такої клітини в організмі, доля якої не залежала б від впливу нервової системи. Доки ця система працює нормально — організм здоровий; це означає, що всі функції в ньому здійснюються нормально. Адже функціями керують нерви.
Та от на якій-небудь ділянці нервову сітку пошкоджено. Пошкодження можуть бути різні. Хай це буде укус отруйної комахи, хімічний опік, під дією якого робота нервів на даній ділянці хоча б тимчасово порушується.
Сусідні ділянки нервової системи, пов’язані у своїй діяльності з ураженою ділянкою, змушені якось перебудуватися, пристосуватися до зміни. Що сталася. Потім перебудовуються ще більш віддалені ділянки.
Так починається перебудова всередині нервової системи. Вона охоплює все нові й нові ділянки і, нарешті, приводить до якоїсь іншої комбінації нервових стосунків, за яких стають неминучими явні ознаки хвороби. Досі медицина приділяє захворюванню нервів особливе місце, особливий розділ патології. Вивчаючи хвороби, вона тільки в деяких випадках бере до уваги нерви. Це помилка! Тепер ми можемо твердити, що нема такої хвороби, в якій нерви не брали б участі, не відігравали б провідної і вирішальної ролі.