Частина друга

Меньшов Олександр

– А що ви, Боре, сам думате з цього приводу?

– З приводу чого?
– я зробив вигляд, буцмто не второпав.

– Я про Безменного.

– Овва! Мен думалось, що вас бльше цкавить напад на Клемента д Дазр, а не той старий маг... До реч, дивно, що той ельф був дйсно старий. По-мому, це у вас рдксне явище.

– Так... так, рдксне... бльше нчого дивного?

– Нчого.

– Цкаво.

А що тут цкавого, я все ж не зрозумв.

– Ну, друз, ваше здоров'я!
– посмхнувся П'р д Ардер. Вн пдняв келих трохи вдпив. Потм затягнувся та пустив

клька клець диму.
– Цкава ситуаця, - продовжував муркотти ельф.
– Ви так не вважате?

– Скорш незрозумла.

– Так-так... Ви ось згадували Клемента... Що думате стосовно його вбивства? Банальна помста? Щось нше?

– Мен мало чого вдомо про вдносини мж вашими домами. А взагал в напад приймали участь люди, ельфи... Д Дюсери...

Я кинув погляд в бк Бернара. Той залишався незворушним. Курив люльку, пускав дим, дивлячись кудись вглиб себе.

– Так, д Дюсери, - погодився П'р.
– Дехто з них... Бернар мен розповдав... Ви, Боре, билися з одним з некромантв цього Дому. Як, мж ншим, з заколотниками... канйськими заколотниками...

– Сверськими, - додав Першосвт. Вн виршився та потягнувся до келиха, понюхав його вмст, а потм обережно пригубив.
– Брати Сверськ.

– Ця родина, як вам вдомо, вельми шанована в Кан, - промовив голова мс.
– Але ми поки не можемо з'днати водино цих заколотникв Дм д Дюсерв.

– Зв'язок повинний бути, - раптом прокоментував слова П'ра Бернар.

– Так, повинен, - погоджувався голова мс.
– Сподваюсь, що ви, Боре, нам в тому допоможете розбратися.

– Чим саме? Розповдями?
– хмикнув я.
– До реч, а ви чули про те, що коться в Горшку? Кажуть, наче його захопили... Я чому про те кажу? В судовому журнал мсце, де розповдаться про взит корабля до ц фортец.

Голова мс трохи оживився. Вн вдпив вина та якось розлого вдповв:

– Так, про Горшок нам дещо вдомо, хоча Канйська рада поки прихову цей нцидент вд нших народв Лги. Ми вже звертались с питаннями... навть до Айденуса. Наскльки вдомо, в фортец стався бунт... Причини його появи окутан туманом. верський, голова об'днаного лгйського вйська, користуючись свою владою, тамно стяга до Новограда канйськ загони...

– Я перепрошую, а хто такий верський?

П'р завмер. Здаться вн не второпав мого питання.

– верський? ван верський?
– голова мс подивився чомусь на паладина.

– На остров Бернар згадував про цю людину, - промовив я.
– Але, вибачаюсь, на нгос мен не доводилось про нього чути.

Слово взяв Бернар. Його обличчя натягнуло менторську маску вн беземоцйним голосом промовив:

– Це голова загонв Захисникв Лги... Як я розумю ти, Боре, уявлення не маш, хто вони так. Це так типово для вас, людей, не цкавитись ан власною сторю, ан полтичними подями. Тому, мабуть, так багато помилок створюте соб... та й ншим...

Я вже трохи звик до подбного бурчання Бернара, тому не почав огризатися. Лише кинув йому про те, що б вн (як завжди) провв урок та подлився власними знаннями.

– Ну як без них?
– посмхнувся наприкнц промови

та пдморгнув Першосвту. Той оцнив "шпильку" та також посмхнувся.

– Псля Ноч астральних порталв, - занудно почав паладин, - стало зрозумло, що стара система вйськових дружин, яка опиралась лише на шляхту, не здатна протистояти новим викликам: ан битися з астральними демонами, ан з професйним хадаганським вйськом. Та взагал вашу стару армю не можна було назвати армю. Суцльне збговисько! Чини покупають...

– Тобто?

– Хочу командувати полком - плачу стльки-но грошей. ось я в же генерал... Маю грошей поменше - буду полковником, або сотником... куди воно таке годиться? Тож не дивно, що ви, канйц, в деяких випадках бездарно програвали хадаганцям.

– А давай без цих звинувачень!
– насупився Першосвт.
– Можна виршити, наче ви, ельфи, могутн вони.

Бернар затягнувся, розтопирив нздр та пустив крзь них дим.

– Гаразд... мабуть дйсно зараз не варто про те сперечатися... Отже, псля падння старо столиц, Айденус порадившись з деякими мудрими головами видав указ про формування ново арм. До лав вдтепер вдбирають тих, хто бажа саме служити деалам Лги. туди беруть не дивлячись на глибину та наповненсть кишень чи капшукв... Отже шляхту посунули вбк, лишили привлев. тепер серед командирсько ланки чимало простолюдинв...

– А верський?
– спитав я.

– Вн шляхтич... але з нових... Лга для нього понад усе!
– закнчив свою розповдь Бернар вдомим девзом.

Тут розчинилися стулки дверей до кмнати тихо увйшло шсть ельфв. Вони церемонно вклонилися голов мс та по його запрошенню розслися на вльних мсцях. Нас з Першосвтом вони нби й не помтили. Бернар нахилився до мене тихенько встиг декого представити. Серед делегац, як виявилося, були члени так звано Мало ради столично мс, в яку входили наставники, купц й представники Церкви.

– Шановне панство!
– звернувся до ельфв П'р д Ардер.
– Дозвольте вдрекомендувати вам Бора Головорза його товариша... е-е-е...

– Першосвта, - пдказав я. Знову цього "Головорза" притягнули.

– Так-так... Ми тльки-но говорили про того тамничому мага, що був на остров...

Ельфи, почувши те, раптом вс разом заговорили. Оскльки я взагал не знав хню мову, то мен було важко зрозумти, що х збентежило. П'р призвав всх до тишини попросив мене розповсти про Безменного.

– Наскльки нам вдомо, - голова мс кинув погляд убк Бернара, - ви з ним про щось говорили наодинц.

– Це були особист розмови. Вони не стосуються його, як особистост... Мова йшла про мене.

– Про вас? А що не так?

– Ще раз кажу, це особисте!
– холодним тоном повторив я.

Д Ардер стримано посмхнувся та знову попросив розповсти про тамничого незнайомця. Я кинув погляд на нудьгуючого Першосвта та видав все те, що колись казав Аманд. Не бльше.

Псля закнчення розповд деякий час висла тиша. Мен здавалось, наче вс очкували на дозвл з боку голови мс. Той вдклав люльку та, склавши руки на грудях, втупився кудись вдалечнь.