Частина друга
Шрифт:
Судячи з останнх слв, "темноводнський лопух" мг оказатися Першосвтом. Отже, це йому тут пику начистили.
– Ну?
– чолов'яга закотив рукава та вийшов наперед.
– Правил нема?
Ох-ох-ох... А з цим бороданем запросто так не впорашся. Видно, що бита голова. Одне мене радувало, що вн не хапався за зброю.
Перший удар я пропустив. Кулак влетв в живт, вибиваючи повтря з легенв. Я рефлекторно закрив руками обличчя , треба сказати, вчасно, бо колно бороданя стрмко попрямувало в мо пдборддя. Я покотився по пдлоз,
Фух! Головне, Боре, пднятися на ноги... Нумо, зараза ти така! Вставай!
Вддихатися було важко. Удар був достатньо мцним... Щоб виграти час, я прослизнув пд сусднм столом схопився на ноги.
На руц одного з товаришв бороданя блиснув кастет.
– Як ти там казав?
– кинув я, намагаючись привести дихання в норму.
– Правил нема?
Лва рука схопила з столу глиняний кухоль тут же не замахуючись жбурнула його в найближчого супротивника. Вн закрився руками, а я перестрибнув через стл.
Удар... тримай другий... а ось тоб третй!
– я махав кулаками з швидкстю втру. Присв... знову удар... попав в печнку... а потм пдскочив зверху в щелепу...
Бородань застогнав та осв на пдлогу. Тут пдскочили дво нших... пам'ятаю, як перед самим носом пролетв кулак з кастетом... Я плазом звалився на спину, намагаючись увернутися вд нього. Чолов'яга нахилився вперед отримав удар обома ногами в живт. Його тут же вдкинуло кудись за сходи.
Я вже нчого не вдчував: ан болю, ан втоми. Навть думки кудись заховалися. Весь свт перед очима крутився, буцмто скажений собака за свом хвостом.
Схопився з останнм, третм чолов'ягою. Вн до реч вже встиг обйти мене з флангу завдав два рзких удари, цлячись то в голову, то в живт. Перший я ледь не пропустив, лише якимось чудом пдставив плече... А другий встиг перехопити вдразу ж вдповсти лктем, цлячись в похмуру пику. Було чутно, як клацнули щелепи противник завалився навзнак.
Тут "ожив" бородань. Вн змг пдвестись та окинув оком поле бою.
– Овва! Нчого соб!
– облизав чолов'яга губи.
– Давай-но, хлопче, заспокомося... Ти вже довв, що ми помилялися...
вн опустив руки. В цю мить хтось прокричав:
– Бргсь! У нво нож!
Бородань зрозумв, що ховатися бльше нема сенсу. В його правиц блиснув нж. скажу вам - чималий.
– Сподваюсь, вдтепер ти розумш, чим все скнчиться?
– промовив я йому, облизуючи пересохл губи.
– Розумю, - прошипв чолов'яга у вдповдь.
Вн зробив перший випад. Це була переврка. Я лише подовжив дистанцю, яка роздляла нас. Бородань ощирився та зробив крок вперед. Вн знову атакував, а я знову ж вдступив, намагаючись при тому загортати лворуч. Так ми "протанцювати" десь хвилину. Першим не витримав бородань. Чолов'яга перейшов к активному наступу, мен ж залишалось спробувати не поранитись.
Вдступ... уворот... стрибок лворуч... В якийсь момент нападник вдкрився отримав удар по
– Ти ж пам'яташ - правил нема!
– зло пожартував я увгнав лезо трохи вище лопатки. А для врност, ударом кулака по рукоятц ножа, вбив його встря в дерев'яну пдлогу.
Бородань закричав не свом голосом тут же отримав вд мене черевиком по пиц.
Я встав, озирнувся сердито кинув:
– Ще бажаюч ?
– А ти вже закнчив?
– почулося звдкись здалеку.
Натовп розступився я побачив на пороз деклька стражникв. Серед них стояв високий сухорлявий чоловк, одягнений в довгий каптан. Саме вн запитав мене.
Вдвдувач щось зашепотли та розбглися, наче таргани. Я лише встиг розчути: "Жуга сав! Пйос"!
Здаться, час казати: "От твою мати! Я попав"!
Про Жугу розповдали чимало сторй. Здебльшого то були чутки. Але серед них вистачало правди...
Жуга сав, на прзвисько Злий Пес, був головою Розшукового Приказу. У мене склалась думка, що небезпечншо людини в Новоград нема. Вн, судячи з усього, людина небувало кмтливост. Щодо розбйничого племен - жорсткий, нетерпимий... навть з тими, хто м допомагав. Казали, що на його рахунку купа загублених життв, чи винних, чи невинних - то вже нше питання.
– Якщо закнчив, - сухо промовив мен сав, - то прошу з нами.
Вн оглянув мсце бйки, проте, здаться, його анчого тут не вразило. А ось стражники невпевнено переминалися з ноги на ногу.
– Ви хочете мене затримати?
– я зробив наголос на слов "мене".
– Вважаю, що це зовсм несправедливо...
сав зщулився та хмуро хмикнув. Я йому явно не подобався.
– Несправедливо?
– перепитав вн.
– Чому ж?
– А тому, що "проходити з вами" повинн вони, а не я!
– запал бйки ще не стухнув. Якщо треба, буду вдбиватися.
– Оц колоди?
– хитнув головою Жуга.
– Схоже, м зараз потрбна допомога ншого характеру... Отже, семеро проти одного... та ще й з ножом... Бачу, все це не стало перешкодою для тебе. Ну спритно ж ти х!
– Тод я не розумю причини мо затримки. Якщо ви розумте, що це був самозахист...
– От що, друже, досить сперечатися! Йдемо по хорошому!
– сав ощирився та подав знак стражникам. вони поповзли вперед.
Я прикинув розстановку сил. Прорватися крзь двер не вдасться. Вкна ж занадто вузьк, щоб вискочити. Стражники, судячи з усього, церемонитися не будуть: заржуть на тому кнець. А от якщо здамся, то можна буде спробувати вирватися на вулиц.
– Добре, - я зробив крок вперед. Ми зустрлись з Жугою поглядами. Вдчуття, наче вн намагався заглянути мен в душу. - Я звичайно пду... проте попереджаю вдразу, що...