Комедії
Шрифт:
Як легко мовили такі слова вразливі.
Мар’яна
А в вас я вдячності не бачу аніже.
Доріна
Про це на другий раз, доволі вам уже
Змагатись, час тепер од лиха рятуватись.
Мар’яна
Яких же способів найперш нам треба братись?
Доріна
Ми візьмемось до всіх і почнемо всіма.
Сміється
А ви на батькові химери завважайте
І перед ним себе покірною вдавайте…
Щоб, як настане час, що вже до шлюбу йти,
Було зручніш той шлюб на безрік затягти.
Аби задляти час, а врятуватись можна:
То ніби хворість вас якась непереможна
Напала, — а хіба ж тоді звінчають вас? —
А там негарний знак або недобрий час —
То мертве тіло вам на вулиці зустрілось,
Розбилось дзеркало, вночі багно приснилось.
Найліпше ж за те все — це те, що вас ні з ким
Не зв’яжуть силоміць, а зв’яжуть тільки з ним
Найпаче ж дбайте ви, — це добре задля діла, —
Щоб жодна тут душа у парі вас не зріла.
(До Валера).
Знайдіть прихильників і дбайте про одно,
Щоб сталось так, як вам обіцяно давно.
Ми в братові її підбудим духу, може,
Та й мачуха її нам, певно, допоможе.
Прощайте!
Валер
(до Мар'яни)
Що б ми всі не вдіяли гуртом.
Мої надії всі, по правді, в вас цілком.
Мар’яна
(до Валера)
Чи зникне, а чи ні та батькова химера,
Але як вийду я, то тільки за Валера,
Валер
Який же радий я! Так я вже можу ждать?..
Доріна
Ох, ці закохані ніколи не скінчать!
Ідіть, кажу!
Валер
(вертається)
Тепер…
Доріна
Чи він же перестане?
От ваші двері, йдіть. А от і ваші, пане.
(Бере їх за плечі й розводить у різні боки).
ДІЯ ТРЕТЯ
Даміс
Нехай мене поб'є на цьому місці грім,
Хай лають і кленуть мене на світі всім,
Якщо з поваги я чи з остраху до влади
На цього злодія не дам собі поради!
Доріна
Будь ласка, втіштеся й не гнівайтесь притьмом.
Ваш батько поки що говорить язиком;
Не все те робиться, що раді ми сказати.
До
Даміс
Тартюфа викрити я хочу на брехні…
Коли б на самоті зустрівся він мені!
Доріна
Помалу з ним, та ще не будьте й з батьком жвавії
Хай ваша мачуха орудує в цій справі,
Бо на Тартюфів ум вона вже має вплив.
Що б не порадила вона, він все б зробив.
Здається, що вона його приворожила.
Дай, боже, щоб се так! Була б то річ до діла.
Для ваших справ вона розмови з ним шука,
Щоб знати про той шлюб, що вас тепер ляка.
Про почуття його дізнатись і сказати,
Яке розладдя в нас із того може стати,
Як не відкинеться від сватання свого.
Тепер він молиться, казав слуга його,
Але сюди прийти він має за хвилину!
Так ви вже йдіть собі, а я його зустріну.
Даміс
Я тут зостануся, як будуть розмовлять.
Доріна
Їм треба буть самим,
Даміс
То можу ж я й мовчать.
Доріна
Жартуєте? Ні, ви палкі занадто в гніві…
Всю справу зіпсують такі, як ви, дражливі..
Ідіть.
Даміс
Я нищечком послухаю розмов.
Доріна
Який-бо ви! Та йдіть, бо він уже прийшов.
Даміс ховається в кабінет, що в глибині сцени;
Тартюф
(побачивши Доріну, голосно говорить до свого лакея, що лишився за лаштунками)
Лоране! Бережіть мою волосяницю
І покаянний бич… Моліться, хай десницю
Господь зведе на вас, а я вже мушу йти
До в’язнів — лепту їм убогу принести.
Доріна
(набік)
У лицемірстві він не знайде, певно, краю.
Тартюф
Чого вам?
Доріна
Хочу я…
Тартюф
(виймає з кишені хусточку)
О боже мій! Благаю,
Візьміть цю хусточку, та вже тоді й кажіть.
Доріна
Що? Як?
Тартюф