Архе
Шрифт:
настрій, відомий як «свист у вухах».
62
63
«Свист у вухах» - це особливе зміцнення Духу, добре знайоме всім плазматикам.
Багато чим воно схоже до перемоги над лінню. Наприклад, замість того, щоб
іпохондрично чіхрати сраку на канапі, людина зривається і їде в гори. Така
перемога повертає життєвість і дає почуття свободи. Стан супроводжується
напливом сил, розкутістю рухів, м'ятним холодом усередині черепної коробки та
живота. Відчуття «свисту»,
розкутістю, можна навчитись викликати самовільно, закрапавши «плазму» і
запам'ятавши елементи правильного настрою. Тоді просте пригадування цих
елементів легко налаштовує на потрібний лад.
«Свист у вухах» є одним з етапів досягнення повноцінного ментол-ефекту, одного з найвищих досягнень у видженні «плазми». Вважається, що видець, який
досконало опанував ментол-ефект, легко ціпеніє і виходить у видження плазми
без допомоги крапель.
Якщо ж нав'язливі симптоми «втраченої пам'яті про головне» запустити без
нагляду, людину сковує в'ялотекуча меланхолія, виробляється відраза до
«плазми», а досвід закрапування безповоротно губиться.
Терезка погладила себе по животу. З невідомих науці причин матка почала
гудіти на тиждень швидше. «Сходити в аптеку», - відмітила в думках вона, заодно пригадавши, що сьогодні збиралася помити голову.
Терезка поставила грітися баняк з водою. З незачиненого вікна до лампи
налетів цілий виводок нічних метеликів та комарів. Терезка розтягнула невдало
припалену від газового пальника цигарку і задумалася, навіщо Антон підкинув
їй свої папери. Чи справді вона не пригадує той момент, коли взяла на себе
відповідальність за їх збереження? Звідки у нього міг узятися «Антицентр», ще
й, судячи з почерку, оригінал?
З-під сумбурних подій пережитого вечора вчувалося холодне сяйво «плазми».
Недарма все-таки ходили чутки,
начебто «архе» торкається не тільки внутрішнього світу, але й зовнішнього.
Воно сплавлює межі між першим і другим так зухвало, що багато археманів
поплатилися за любов до такої дифузії повним розчиненням у середовищі.
Справжній ембієнт. Сторонньому важко робити висновки, наскільки жахливим чи
прекрасним є подібний досвід, але достеменним є одне: деякі люди справді
губилися. Крапали очі й зникали саме в ту секунду, коли від них відводили
погляд.
Терезка принесла на кухню, яка вже сповнилася гарячої пари з неприкритого
покришкою баняка, Антонові папери.
Листок, списаний чиїмось гострим, нерозбірливим почерком Лжеевкліда, починався так:
Хто б міг припустити: геометрія.
Хто б подумав: геометрія. Ця, здавалося б, найлояльніша наука всіх
режимів, дисципліна, яку не можна було запідозрити у жодній змові, жодному
непослуху.
Хто повірив би: геометрія!
Геометрія - це Вірус. Геометрія - це код. Але код веде тільки вглиб себе.
Мої підозри видаються неймовірними навіть для самого себе, але вони
НЕСПРОСТОВНІ, і я не можу відкинути їх просто так. Геометрія - НЕЗАПЕРЕЧНИЙ
доказ їх невловимої присутності. Вони настільки впевнені у своїй
нездоланності, що зуміли покорити людство чимось таким очевидним як
геометрія. Питання:
ХТО ВОНИ?
позаземний інтелект вбудувався в людську свідомість, познайомивши нас із
тепер такими близькими колами, прямокутниками, трикутниками тощо. Дивує: чому
людство досі не збагнуло, що всі ті трикутники та паралелограми - це щупальця
чужорідної свідомості?
Невже це почалось із писемністю? Невже ті істоти були ЗАМІСТЬ НАС уже тоді?
Можливо, нас почали контро-
64
65
лювати відтоді, як мавпоподібний Адам намалював перший символ ?
З кожною перегорнутою сторінкою Терезку нудило чимраз більше; так, як, мабуть, нудить старі годинники, коли закінчується завід і пружина здавлює
коліщатка. Вона гортала листки чимраз швидше, похапцем пробігаючи по
написаному: КОМАНДИ ІСНУЮТЬ НЕ ПРОСТО НА РІВНІ ІНФОРМАТИВНОМУ, НЕ ПРОСТО НА
РІВНІ ВЕРБАЛЬНОМУ ЧИ СЕНСУАЛЬНОМУ, ХОЧ І ВКЛЮЧАЮТЬ ЇХ. ВОНИ ІСНУЮТЬ НА РІВНІ
ГРАФІЧНОМУ, БО Є СИМВОЛОМ, ІЗ ЯКОГО ПОЧАВСЯ ТОТАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ЛЮДСЬКОЇ
ЦИВІЛІЗАЦІЇ. ЦІ КОМАНДИ, ВХОПЛЕНІ У КІЛЬКОХ ГЕОМЕТРИЧНИХ РЕВЕРАНСАХ, НАВІКИ
ПІДКОРИЛИ ЛЮДСТВО ДЛЯ ВЛАСНИХ КОРИСЛИВИХ ЦІЛЕЙ.
Звідси випливає, що й геометрія накреслення Літер уже є нічим іншим, як
кодом. Судячи з досвіду архе, ми полонили самі себе остаточно і безповоротно.
Ми набір геометричних автоматизмів. Межа між психікою і геометрією при
ближчому розгляді розчиняється.
А що, як побудова КОМАНДИ є настільки замкнутою на себе, що не потребує
втручання зназовні? Виходить, що й мої думки теж є не більше ніж
Терезка перегорнула ще кілька сторінок.
Марення, записані на листочках, разили чимраз глибшою прірвою, істинним
бездонням плазми. її нудило так, як, мабуть, нудить старі годинники, коли
закінчується завід і пружина давить на коліщатка.
«О ні, тільки не дежав'ю. Ще одного сьогодні я не переживу», - Терезка
прислухалась до себе, але більше викривлень не спіймала.
Точка на ПЛОЩИНІ. Точка - це координата Абсолюту. Найбільше табу, нав'язане
соціумом (за винятком фашис-