Архе
Шрифт:
нафтизи-нового буму?
– Дуже, м-м-м-м, побіжно. Можеш розповісти більш
докладно?
Антон кивнув, а Терезка краєчком всевидячого ока помітила, як розлізлося
Бубине лице у зловтішній либі.
– Так от. Насправді весь бум довкола «плазми» був майстерно організований
командою людей, які називають себе «АРХЕ-8»...
– Ти, певне, маєш на увазі «КЛАН АРХЕ»?
– Та ні, то були просто перші видці. За браком досвіду все наплутали. Поки, врешті, жаба не вдавила, -
– Насправді ніякого Архе-8 і
не існує, але є виразний процес, який очолюють певні особи. Річ у тім, що
людство в образі окремих індивідів веде війну...
– Проти кого?!
– Проти геометрії, звісно. Евклід, Архімед, Декарт - це ж зрадники! Геометрія
являлась їм, як Мефістофель Фаусту. Вона пропонувала співпрацю. Задурманила
казковими перспективами подвійного бачення, геометричного і текучого.
Космічний Симбіоз. Ці видці знали, що пропозиція подвійного, кристалічного і
некристалічного бачення - насправді підступ, однак вони знехтували цим
фактом. Вони хотіли величі, вже і зараз, а геометрія вимагала надто високу
ціну. Зате більшість із них легко платила той оброк. Античні товстолобики
занапастили людство в обмін на пам'ять про себе. Всяке геометричне відкриття
– це торжество окремого самолюбивого егоїста, якого геометрія підкупила
незмірними багатствами душі. Розумієш?
54
55
– Красномовно. Але нашо? В сенсі, для чого геометрії підкупляти самолюбивих
егоїстів? Якщо вона і так повсюди?
– Щоби живитися нашою увагою! Увага - її щоденний харч, її тіло і сила.
Розумієш? Геометрія за природою паразит. Раніше її так багато не було.
Взагалі було всюди чисто від неї. Але століття за століттям, через своїх
глашатаїв, геометрія впіймала всіх. Геометрія - це структура, схожа на вірус.
Вона вмонтовується у людську свідомість, кристалізує її певним неприроднім
чином. Так, що ми починаємо некеровано сприймати світ як певну відчуттєву
матрицю, як обмежений набір шаблонів сприйняття. А ми за це живимо її своєю
увагою. Раніше, за часів Великих Геометричних Відкриттів, ці порції уваги
були цілком поміркованими. Але вона не задовільнялася малим, та й ніколи не
мала на меті задовільнитися. Геометрія розросталася. А що уваги при цьому
потребувала щораз більше, то це нас виснажило настільки, що тепер ми геть
охляли. Стали такими, якими й потрібні геометрії. Ледь живими й
напівпритомними! Фактично, ми спимо на ходу! У нас вистачає уваги тільки на
те, щоби слідувати за автоматизмами, запропонованими геометрією. Терезко, ми
у полоні. І найбільша катастрофа в історії людства - це те, що ми навіть НЕ
ЗАУВАЖУЄМО
Антон робився пафосним, немов Господній глас:
– Геометрія обнагліла! Тепер вона навіть не криється. Вона щосекунди перед
самісіньким носом, наче хизується тим, що ніхто більше не в силах її
ігнорувати. Вона слабне тільки тоді, коли на неї агресивно не звертати уваги.
Скажімо, коли довгий час не ідентифікувати коло як коло, а квадрат як
квадрат, ти перестаєш знаходити їх серед того, що бачиш. Але людство програло
геометрії...
– Шо, все аж так фатально?
– А шо, тобі відома хоч одна людина, яка не знає, як виглядає трикутник, а як
– квадрат? Сама бачиш: не залишається нічого іншого, як займатися диверсією.
– Якою диверсією?
– Уважною. Такою, яка витісняє з мізків геометричність. Скажімо, споглядання
диму. Архемани знали, що роблять. Вони зрозуміли це і стали боротися навіть
за найменші крихти своєї внутрішньої уваги. Просто мало хто міг витримати
таку боротьбу. Дим, між іншим - це все ще не-геометрія, тому «архе» часто
порівнюють хто з димом, хто з вогнем, то з полисками на воді. Як тільки
математик здогадається, якими формулами можна задати динамічне рівняння, скажімо, для диму, він наче звільниться з полону і його сприйняття опиниться
у «плазмі» без жодних попереджень. Але який божествений фрактал, яке
міжгалактичне дифрівняння потрафить описати цей хроносинкла-стичний
інфундибулум?.. Дехто з АРХЕ-8 утямив, що геометрію не здолати
раціональністю. Тому ці люди побачили інший шлях. Вони винайшли карплі.
– Але щось у них не спрацювало, - посміхнулася Терезка.
– Бум щез, а
геометрія як була, так і залишилася. Хіба ні?
Антон розвів руками.
– Тим, кому це потрібно, «плазма» відкрилась, а це головне. Краплі самі
знаходили людей, у яких криста-лізованість геометрією була не такою міцною.
Це не містика, все відбувалося за законами лінійного мислення: рідина стікала
у ділянках із підвищеною кривизною.
Він перевів подих, вочевидь, підійшов у своїй ораторії до пафосного
звершення, аж тут:
– Не вір йому! Це в нього такий задум!
– втрутився Буба напрочуд рішуче.
–
Поки ви тут пиздякали, я ТАКЕ ТАМ зувидів, шо вам і не снилося! Я про вас
тепер все-все знаю!
– сказав він і захвилювався від спогадів.
– А той...
цей...
– Буба тицьнув пальцем на Антона.
– А він взагалі цей-во... енурезникі
Терезка перевела погляд з одного на іншого, потім назад і розсміялася. Невже
«плазма» справді зірвала хлопцям дах?