Архе
Шрифт:
Русяве таке... У чорній футболці з рибою такою. Не знаєш?
– Нє.
– А Курсанта мусиш знати. Льолік Курсант - це ж найолдовіший видець, він мій
друг! Льолік досі «плазму» крапає, уявляєш?! Ну, так знаєш Льоліка?
– Буба
посміхнувся ширше: - Та-а-а... Курсант у тих ділах грицаний-перегрицаний10.
Хто-хто, а Курсант - так той в натурі щурить по сутанах11. Він мій друг, спитаєшся, чи він Бубу
пам'ятає...
– Курсант минулого місяця загинув...
–
крапнемо собі по двадця-точці, як ти на таке дивишся?.. Чи ти, може, зайнятий?
– У мене ше справи з оцією дівчиною. До слова, ти хто?
– спитав Антон у
Терезки.
Температура знизала плечима. Вдала, що ніяковіє.
– Мені теж флакон, - сказала вона і простягла купюру
горе-баризі.
Антон сховав гроші, а із сумки видобув дві пластмасові пляшечки з-під
заводських крапель, халтурно запаяні на газовому пальникові. Корок пляшечки
був обладнаний спеціальною піпеткою.
Терезка відчула, як перед животом ворухнулося щось живе. Передчуття забави.
– Слухай, - сказав Антон.
– Ти ще також не крапала? Йдемо тоді вже втрьох!
– Серйозно, давай!
– загорівся Буба.
10 Грицаний - бувалий, стріляний, олдовий. Від прізвища першої львівської
Дівчини-археманки (за: А. М.Давихам, неопубл.).
11 Щурити по сутанах - орієнтуватися у всіх змінах всередині певної
субкультури, відчувати найтонші, капілярні перетікання емоцій в компанії в
результаті закрапування «плазми». Див. також: щурити, сутанити. (примітки за: А. М.Давихам, неопубл.).
ЗО
31
Терезка змовчала, подумки оцінюючи Антона. Зокрема, чи в силах той
скомпенсувати нав'язливу присутність Буби, вічного знайомого всіх знайомих.
Історії, які вона чула, радили вперше крапатись «архе» під наглядом
досвідченого плазматика.
Терезка поборола гнітюче відчуття, наче її змусили погодитись, і мовчки
приєдналась до ентузіастів.
З
Антон і Буба йшли попереду, Терезка крокувала за ними. У Буби рот не
закривався ні на мить - він сотав свої спекуляції і час від часу вимушував
Антона погоджуватись і доповнювати висловлені припущення реальними фактами.
– А от скажи, Антон, як це - перший раз крапати очі? Пече?
– запитував Буба.
– Бо я чув, шо це просто нестерпно.
– Так є. Перший раз - дуже сильно, - вже трохи втомлено відповідав Аніон.
–
Очі аж горять. У мене перший раз був такий малімон12, ніби очі стали
завбільшки з два сонця. Такі ж розпечені. Можеш собі таке уявити?
Буба захоплено, аж недовірливо, кивав
– Подумати тільки! Два соНця! Не, ти чуєш?.. Як там тебе?
– Буба озирнувся
через плече до Терезки.
– Давай, може, познайомимося?
– Тереза, - буркнула вона.
12 Малімони (причандали) - полісемантична формація, асоціативно близька як із
лексемою «глюк» (в значенні перцептивної облуди), так із вичерпалим себе в
українському ідейному полі терміном «ізмєна» в його онтологічному тлумаченні
(а саме: циркуляція ідей, несподівана експлозія емоцій тощо). Категоріальна
та субстанційна приналежність причандалів (малімонів) аморфна, однак
асоціативно там однозначно має місце причина, чехарда, малина, лимони, анемони і, можливо, амоніти-белемінти. Себто, весь комплекс ідей, які
виражають ґєдз (див. Ґєдз). Причандали: сутаняться, в'ються, мотаються; малімони: приходять, скрикують, скапують, в'ючать; з малімонів: зіскакують, зісковзують, гепаються (останнє передає найвищий ступінь екзистенції, щось
типу: впасти в небо, але догори ногами і задом наперед); на Причандалах: сканэють, ціпеніють, остигають тощо. Для описування причандалів
епікурейського складу використовують дієслово: «мармулядити», «печеніжити».
Див. також: «марамулити» (жАМ.Давихам, неопубл.).
– Буба, - він грайливо нагадав свою кличку і знову підморгнув. Терезку ледь
не вивернуло. Вона секунду вагалася, чи не піти закрапатися на самоті. Але
Антон глянув на неї так, що в животі перевернулася на інший бік одна із
недавнішніх мрій про хлопчика.
Буба продовжив розпитувати.
– Ага. Значить, як два Сонця, кажеш, - вдумливо повторив він, повертаючи
Антонову увагу.
– А я не здурію від того? Ну, коли відчую, шо в мене очні
яблука розмірами
як зірка?
– Всяке може бути. Якщо психіка слабенька - легкої Тільки так. Під «плазмою»
здуріти - простіше, ніж із табуретки впасти. Між іншим, ти в туалет не хочеш?
Буба замислився.
– Ну... Не знаю. А шо? Буде здаватися, ги-ги, ніби я космос з'їв?
– Нє. Просто всраєшся, і все.
Терезка слухала ці балачки і тихо йшла за їхніми тінями. Час від часу вона
притримувала крок - вирівнювала дистанцію у два метри. У зіпрілому кулаці
стискала флакончик «архе». Інколи скалатувала його і спостерігала на сонці, як розчиняються бульбашки, підносила до носа, щоби вловити ледь відчутний
аптечний аромат.
спека
– Перед тим, як закрапатися, - радив упівголоса Антон, - обов'язково сходи на
природу. З першого разу практично всі, хто не сходив, роблять у штани. Закон