Архе

Дереш Любко

лавочці?

Компашка затихла. Поглядами вони ловили кроки торгаша. Хлопчина кілька разів

силкувався піднятися, але щораз безсило осідав, ніяковів і напружувався.

Дівчата стали гнати його в шию. На штивних ногах той піднявся і послідував за

штовхачем. Терезка витягла з наплечника жовту пляшечку, сплюнула туди «воду

тиші», витерла рукою губи й вийшла з тіні. (На сонці спека.) Коли молодик у береті прочовгав повз, Терезка впала йому на хвіст.

– Плаз-зз-ззз-зз-зма-плазма-шіазма-плазма-плазма...
–

нашіптував молодик.

Раптом він гикнув, здригнувся і на ходу глянув через плече.

Терезка, підлаштовуючи крок, спитала:

– Скільки флакон...?

Молодик сповільнився - Терезка теж. Він знову гикнув, роззирнувся і примружив

очі. Мружити очі - найперша ознака битого архемана.

– Десятка.

7 Архе-фактор - людина, яка продає власноруч закалатані краплі, штовхач.

Через картель у «час архе» далеко не кожен наважувався продавати краплі на

вулиці заради ідеї. Тому для безпеки архе-фактори брали в напарники нунція -

людину, яка попередньо готує місце контакту. Тандем фактора і нунція породив

низку міфологем, мотто яких - діалектична спряженість цих людей. У Львові

певний час був відомий тандем видців Сантехніка і Курсанта. Вони

безпосередньо причетні до вибухового поширення «плазми» на природничих

факультетах вищих навчальних закладів міста. Архе-пушер - найманий робітник, який продає краплі для картелю чи іншої організації.

(за: АМДавихам, неопубл.).

– Це на скільки раз? Юнак розгледівся по боках і поправив окуляри.

– А ти шо, не крапала?
– не допетрав той і пляцнув себе по лобі: - Ну й

дурень! Якби крапала, не питала би...

– То скільки?

– У флаконі десять порцій. По двадцять крапель на око. Якщо гарно оком

розкрутити, то в'ючить8 десь години три.

Юнак знову Сторожко озирнувся і гикнув утретє. Помружився. Помітно було, як

очі спіймали нового клієнта. Самурайський Хвіст ніяково оглядався назад, шукаючи підтримки серед дівчаток. Крапляр глянув поверх Терезки, зненацька

здер із голови берета і шмигонув у найближчу

браму.

Терезка знизала плечима і послідувала за баригою. У під'їзді було по-

ранковому прохолодно і темно. Пахло гливами. З-за спини долинули кроки

хлопаки.

Хлопчур зайшов у під'їзд, зміряв Терезку поглядом. Подивився на сходи догори

і спитав:

– Де він?

Терезка вдала, ніби не знає, о цо ходзі9.

– Та ладно, не мнися, я тоже хочу собі закрапатись.
– Хлопчина топтався з

ноги на ногу. Розгублений і насуплений, він Терезі не подобався.

Тому вона спитала першою:

– А ти вже крапав колись?

– Нє, я власне хотів попробувати,

наслухався, знаєш, в себе в школі тих

історій, то, виявилося, поки я екзамени здавав, тут ТАКЕ відбувалося! Кажуть, тут на краплях цілий

8 Бути нав'юченим, в'ючити (син.: печеніжити, щурити, гриирти, пацючити) -

перебувати у стані зміцненої (посиленої) свідомості, як правило, внаслідок

вживання офтальмологічних психоделіків; для опису нав'язливих ІНтоксикацій, викликаних барбітуратами, транквілізаторами, психотропаМИ використовують

більш влучне дієслово «марамулити». На певній стадії одурманення дієслово

«марамулити» по відношенню до «мармулядити» стає антонімічним. Рос. сурж.

аналог: ковбасити; (за: А. М. ДавихаМ, неопубл.).

9 У чому справа (япон.).

28

бум тривав! А потім усі чогось узяли і покинули те діло, от, віриш, не

розумію, з чого би це, то, думаю, треба й самому спробувати...

Ну, ясно. Цей, на противагу Терезі, мовчати не звик.

Із підвалу вигулькнуло знекровлене від страху лице крапляра. Окуляри та берет

він заховав до сумки і на дану мить нічим особливим не вирізнявся.

– Гляньте, чи там за дверима нікого немає, - сказав він.
– Таких старших

чоловіків... з ломиками. В оранжевих безрукавках...

Проноза з хвостиком визирнув.

– Нема?

– Чисто. А за тобою шо, погоня?
– поцікавився піжон і підморгнув Терезі. їй

стало зле.

Плазматик пригласкав борідку і, мовби виправдовуючись, мовив:

– Я ж насправді не від картелю чувак. Я так собі - підробляю самопалом...

Тільки не думайте, шо я вам воду хотів продати. Крапельки супер, сорт

«Мьобіус»...

– «Мебіус»?

– «Мьобіус». Ну, ви в курсах. Це тридцятипроцентний, на лідокаїні. Досі ше їх

крапаю... То як, берете?

Хвилю хлопчур вирішував, дурять його чи ні. Врешті кивнув.

– А цього... «фрактала» восьмипроцентного не маєш?

– Е, братику, «фрактал» тільки під замовлення роблять. Це ж на бромі. Гривень

на сорок потягне. Елітний... Ну, то як?
– торгашеві краплинами не терпілося

скинути речові докази.
– Будеш брати, нє?

– Один флакончик... Ой, нє, два флакони, ше один для Олі та Юлі, - хлопчина

вказав вухом на двері, за якими сиділа ранкова тусня жужок.
– О, слухай, а як

їх крапати? Слухай, а може, давай заприятелюємо? Мене от Бубою звати, а тебе?

– Антон.

– О, Антон! Антон... гм... Чекай-чекай... то ти, може, Бронкса знаєш? Коля

його звати. Колян мій друг, також

«архе» колись на вулиці талкав. Знаєш? Таке волосся довге, от десь доци.