Комедії
Шрифт:
Сганарель. Я гадаю, що він цього не потребує…
Дон Жуан. Запитай, кажу тобі!
Сганарель. Жартуєте ви, чи що? Та це ж збожеволіти треба, щоб ото так собі, з доброго дива, розмовляв ти із статуєю!..
Дон Жуан. Роби, що я тобі кажу.
Сганарель. От химерна примха!.. Сеньйоре командоре… (Набік). Таку дурницю роблю, що аж самому з себе смішна!.. Але так наказує мені мій господар. (Голосно).
Статуя киває головою.
Ай!..
Дон Жуан. Що таке? Що з тобою? Та кажи ж! Чого ж ти мовчиш?..
Сганарель(киваючи головою, як статуя). Статуя…
Дон Жуан. Ну! Далі! Що ти хочеш сказати, негіднику?
Сганарель. Таж я кажу вам, що статуя…
Дон Жуан. Ну, далі, далі!.. Що там статуя? Я тебе вб’ю, якщо ти не скажеш.
Сганарель. Статуя подала мені знак.
Дон Жуан. А. хай тебе чорти візьмуть, ледацюго ти паскудний!
Сганарель. Вона подала мені знак, кажу ж вам… Хрест мене вбий, на власні очі бачив! Підіть побалакайте з нею самі, якщо не вірите… Може…
Дон Жуан. Ходім, пройдисвіте, ходім. Я доведу тобі, я покажу тобі, я кий ти боягуз. Гляди мені!.. Чи не бажає сеньйор командор завітати до мене на вечерю?
Статуя ще раз киває головою.
Сганарель. Я й десяти пістолів не дав би за таку розвагу… То як же, пане?
Дон Жуан. Назад!.. Ходімо звідси.
Сганарель(сам). Ось вони, оті вільнодумці, які ні в що не хочуть вірити!
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Сцена являє собою покої Дон Жуана.
Дон Жуан(до Сганареля). Як би там не було, покиньмо це. То просто дрібниця! Нас могла ввести в оману мінлива гра світла і тіней, міг підвести якийсь туман, що затьмарив наш зір.
Сганарель. Ех, пане! Не силкуйтеся заперечувати те, що ми бачили на власні очі… Він і справді кивнув головою, — я як зараз усе те бачу, — і я не маю сумніву, що небо, обурене вашим життям, вчинило це чудо, щоб навести вас на розум і, може, врятувати вас від…
Дон Жуан. Слухай! Якщо ти й надалі надокучатимеш мені твоїми
Сганарель. Аякже, пане, чудово зрозумів… Ви висловлюєтеся напрочуд ясно; оце-то й добре у вашій вдачі, що ви не любите говорити манівцями, а завжди з’ясовуєте все напрямки.
Дон Жуан. Гаразд. А тепер хай подають мені вечерю, тільки мерщій! Хлопче, стільця!
Ла Вйолет. Пане, там прийшов ваш постачальник, добродій Діманш, він хоче з вами побалакати.
Сганарель. Маєш!.. Дуже нам треба, щоб іще й кредитор перся до нас із своїми солодкими словами!.. Чого це йому раптом заманулося правити з нас гроші? Чому ти не сказав йому, що пана немає вдома?
Ла Вйолет. Я вже майже годину втовкмачую йому це в голову, та він не хоче вірити і розсівся там, дожидається.
Сганарель. Ну й нехай собі чекає, скільки душенька його забажає.
Дон Жуан. Ні, навпаки, впустіть його. Це дуже погана політика — ховатися від кредиторів. Треба ж їм чимось відплатити, а я знаю секрет, як спроваджувати їх вельми вдоволеними, не давши їм жодного дублона.
Дон Жуан. А, добродію Діманше, заходьте, будьте ласкаві! Який же я радий, що бачу вас, і як розгнівався я на моїх слуг за те, що. вони не відразу провели вас до мене! Я наказав, щоб до мене нікого не впускали, але ж цей наказ аж ніяк не стосується вас: ви маєте право на те, щоб для вас мої двері були відчинені завжди.
Добродій Діманш. Уклінно вам дякую, добродію.
Дон Жуан(до Ла Вйолета й Раготена). Сто чортів, ледацюги! Постривайте-но, я вам покажу, як залишати добродія Діманша в передпокої!.. Я вас навчу нарешті розбиратися в людях!..
Добродій Діманш. Це пусте, добродію…
Дон Жуан(до добродія Діманша). Як то пусте!.. Насмілитися вам сказати, що мене немає вдома, сказати це вам, добродієві Діманшу, найкращому з моїх друзів!
Добродій Діманш. До ваших послуг, добродію. Я прийшов…
Дон Жуан. Гей, стільця для добродія Діманша, мерщій!
Добродій Діманш. Добродію, мені й так добре.
Дон Жуан. Ні, ні, я хочу, щоб ви сиділи біля мене.