Зброя вогню

Завітайло Тарас

На хутір невеликий загін Андрія повернувся через два дні пізно вночі. Івась на хутір не поїхав — одразу відправився в Очеретянку по жителів Дніпрового. Добравшись додому, усі від утоми відразу полягали спати і прокинулися лише по обіді наступного дня. Вітряку було зле, його лихоманило, і Гапка не відходила від нього.

— Тримайшя, друже, — шепелявив Коник, заспокоюючи друга. — Де наша не пропадала!

— У! Вичухаюся! — відповідав Вітряк, цокаючи зубами.

У хату ввійшов Никодим і стукнув чимось об стіл.

— Ціпки твої приніс. Знайшли-таки.

— Спасибі.

Тим часом на вулиці почувся шум, і Гапка з Никодимом вийшли на ґанок. Це поверталися жителі Дніпрового. Попереду всіх, гордо тримаючись у сідлі, їхав Івась. Біля возів стояв Мефодій

і пильно когось виглядав з-поміж хуторян.

— А де Пташка? — тривожно запитав він, коли ті приїхали.

Свирид і Явтух опустили голови. Відповів Явтух.

— Немає Пташки. Минулої ночі вийшла з хати і не повернулася. Ми відразу кинулися шукати…

— Але де там! — втрутився Свирид. — Як у воду канула!

Мефодій схопився за серце, що, погодьтеся, було досить дивно, як на упиря…

Від видавців

Книжка, яку ти, шановний читачу, тримаєш зараз у руках, починає серію оповідей про дивовижних, непересічних героїв — і людей, і не людей, нечисть чорну й білу.

Наші далекі предки свято вірили, що, крім нашого, людського, світу, існує світ інший. Цей світ населений богами, духами, демонами, лісовиками, домовиками, русалками, вампірами, перевертнями й іншими істотами. У міфах, билинах, казках і переказах усіх народів світу вони дожили до нашого часу. Предки вірили, що магічний світ не десь далеко, на небі чи під землею — у пеклі. Ні, він поруч з нашим. Часто вторгається, показуючи то страшну, то смішну, а то й загадкову свою сутність. А може, і не вмер той старий світ? Може, це просто ми розучилися бачити його, чути його, спілкуватися з ним? Можливо, саме тому фентезі став таким популярним жанром у всьому світі, і сучасна людина, обтяжена мудрістю техногенної цивілізації, намагається побачити іншу, загублену нею сторону світу. Таємне знання древніх? Хтозна…

Ми щиро переконані, що ніщо в цьому світі не випадкове. І якщо ти, наш читачу, тримаєш у руках книжку, яка сама вибирає, у чий будинок їй потрапити, з ким завести розмову, — значить, ти людина нашого кола. Це коло поєднує тих, хто під звичною оболонкою життя намагаються побачити щось більше — справжнє обличчя світу. Внутрішню суть явищ і речей. Адже увесь світ зітканий з боротьби світла і темряви, добра і зла… І ми виткані з протиріч: пронизані світлом, просочені злом. На чиїй ти стороні? Де ти, з ким ти? Одвічні запитання. І наша книга — скромна спроба відповіді на ці запитання. А ще ти просто добре розважишся, посмієшся, подорожуючи з нами і нашими героями дивними місцями і просторами.

Звичайно ж, наше оповідання не має нічого спільного з історичною повістю. У ньому ти побачиш Україну козацьких часів, але це міфічна країна, і багато реалій побуту в ній також вигадані. Україна з’явилася в цій фантастичній книзі не випадково. Ми переконані в тому, що це найцікавіша, найромантичніша і наймістичніша країна у світі. Ми маємо глибоку і багату історію, міфологію, нам є чим пишатися, є що показати світові. Ми намагалися розповісти тобі про це, читачу. І ще — допомогти доторкнутися до України романтичної, загадкової і прекрасної.

Ця книжка — перша в довгій низці книжкової серії, що готується до видання. Ми будемо з тобою подорожувати нескінченним лабіринтом доріг і часів, змістів і подій, далеко в минуле і глибоко в майбутнє. Це світ, де співіснують козаки-характерники (чаклуни, що вміють, за легендарними переказами, проходити крізь стіни, чути і бачити на великій відстані, перетворюватися на тварин, заговорювати предмети і людей тощо), персонажі слов’янської і європейської міфологій, звичайні люди, а також демони, вампіри, знахарі, відьми, русалки і дідько знає що ще.

І ще кілька слів про авторів. Автор цієї книжки — молодий і талановитий письменник Тарас Завітайло. Ім’я і прізвище справжні, не псевдонім. Начебто сама доля визначила його творчий шлях — писати про Україну містичну. А крім Тараса,

над книгою працювало, захоплено й азартно, усе наше видавництво, яке вважає себе повноправним співавтором. Ми гаряче обговорювали сюжети, нам навіть вистачало нахабства переробляти їх, придумувати нові сюжетні лінії, нових героїв і так далі, і так далі… Не можна окремо не сказати і про наших художників — Ніну Бридню і Володимира Кузнєцова, котрі матеріалізували (або, як хочете, візуалізували) найяскравіших персонажів, що полюбилися всій нашій дружній видавничій команді. Усе, аж до орнаментальних смужок, створювалося «з голови», а не «передиралося» з комп’ютерних кліпартів. Тобто наша книжка абсолютно «ручної роботи», справжній hand made, і ми сподіваємося, що продовження буде ще більш плідним. Звісно ж, якщо ти, дорогий читачу, нас підтримаєш.

Наша серія фантастичних повістей створена на основі української міфології, однієї з давніх та оригінальних міфологій світу. Безперечно, у цих книжках є багато персонажів, які видумав автор, але вони органічно вливаються в український міфічний простір.

Наші давні пращури жили у дивовижному світі язичницьких уявлень. Все навкруги було живим. Небо, Земля, Сонце та Місяць, Дерева й Кущі, Джерела й Ріки — все було втіленням богів та демонів. Той старий світ дожив і до наших часів — у прислів’ях та забобонах, у старовинних казках та легендах, навіть проник… у християнські обряди. Ще й сьогодні, у XXI ст. багато хто з нас стукає по дереву, плює через ліве плече, смикається від чорних котів, масово вірить у порчу та наврочення тощо. А ще слов’янські народи святкують давні язичницькі свята, такі, як Івана Купала, під виглядом святкування різдва Іоанна Хрестителя. У народній формі християнських вірувань майже всі світлі боги язичницького пантеону були замінені християнськими святими, їх власні імена були забуті. Так, Перун був ототожнений зі святим Іллею, Велес — зі св. Власієм, Ярило — зі св. Юрієм (Георгієм). А темні персонажі, демони поселилися у народних баладах, казках і повір’ях, стали невід’ємною частину оригінального українського фольклору.

У невеличкому глосарії ми подаємо деякі найхарактерніші образи цього давнього, забутого міфічного світу. А також найпоширеніші фольклорні уявлення наших пращурів.

ГЛОСАРІЙ

БІС — один із найпоширеніших слов’янських злих демонів, тобто божків (духів) нижчого рангу. У багатьох слов’янських мовах означає «страх, лютість, злість, шал». У литовській мові це слово також означає «страх, жах». Деякі дослідники пов’язують значення цього слова з назвою наркотичного напою, що вводив шаманів і ворожбитів у специфічний транс, в якому вони спілкувалися з потойбічними силами. У християнстві вважається, що біси можуть оволодіти людиною, і тоді вона стає «біснуватою». У Новому Заповіті описано вигнання цих нечистих духів Ісусом Христом. Для вигнання бісів з тіла людини і досі існує спеціальний обряд — екзорцизм, який проводять досвідчені монахи або священики. У наші часи такі ритуали проводяться, наприклад, в монастирі Києво-Печерської лаври.

ВІДЬМА — жінка, що має сильні надприродні здібності. Вірування у відьом особливо розвинуте в українському фольклорі, є його невід’ємною та своєрідною рисою. За народними уявленнями, відьми були родимі та неродимі (навчені). Родимі відьми народжувалися зі своїми здібностями, які, як правило, переходили в роду у спадок. Вони мали невеличкий хвостик, вміли літати, ворожити, накладати закляття, перекидатися різними тваринами та навіть предметами тощо. Вважалося, що родимі відьми не мають на собі гріха і, як правило, не застосовують свої здібності на шкоду людям. Навіть навпаки — іноді вони людям допомагають. Таких відьом часто у народі називали білими відьмами.