Мина Мазайло
Шрифт:
Уля
Серйозно?
Увійшла Мазайлиха з якоюсь химерною електричною мухобійкою в руках. Почала ляскати на мух. Поляскавши, вийшла.
Мазайло увів Баронову-Козино.
Зачинив Мокієві двері. Тоді до Баронової:
Навіть мух я наказав вибити електричною мухобійкою власного
Баронова-Козино захвилювалась:
Починати? Ах, Боже мій, - починати… Може, ви почнете?
Мазайло теж захвилювався:
Ні! Ні! Я тепер не можу, ви - моя вчителька. Починайте ви!
Баронова-Козино ще гірш захвилювалась:
За десять років я так одвикла од цього діла, що… Я вся хвилююсь і не можу почати. Не можу! Ах, Боже мій, ну, як його почати, як? Мені, старій гімназіяльній вчительці…
Мазайло захвилювався:
Починайте так, як ви починали колись, молодою… У хлопчачій чи в дівочій гімназії працювали?
Баронова-Козино
В дівочій, відомства імператриці Марії Теодоров-ни. Боже мій! Тоді ми всі починали молитвою. Пам'ятаєте молитву перед навчанням?
Мазайло
Молитву?… Стривайте! Так-так! У нас в городському вчилищі молитву співали… Так-так, всі хором. А хто спізнявся, той після лекції ще дві години в класі сидів - "без обєда" називалось…
Баронова-Козино
І в нас у гімназії співали. Прекрасно співали. Пам'ятаю слова…
Мокій, прочинивши двері, заляскав електричною мухобійкою.
Баронова-Козино
Ах, Боже мій! Невже забула? За десять років. Не може бути… Молитва перед навчанням… Невже забула?
Мазайло
Молитва перед навчанням. Невже забув?… Ах, Господи!… Преблагій Господі!…
Баронова-Козино згадала. Очі засяяли, голос сам заспівав:
Преблагій Господі, нізпошлі нам благодать…
Мазайло, зрадівши, що згадалось, підхопив на весь голос:
…Духа Твоєго Свято-о…
Баронова-Козино крізь сльози, з просміхом у голосі поправила:
Святаго…
Мокій, причинивши двері, засвистів. Проте
Баронова і Мазайло доспівали разом:
…дарствующего і укрепляющего наші душевниє сі-і-ли… даби внімая пре-по-да-ва-є-мо-му уче-е-нію, возрослі ми тєбє, нашому Создателю, во сла-а-ву, родітєлям же нашім на утєшеніє, церкві і отєчеству на по-о-льзу. Баронова-Козино на такий голос, як колись казали в класі після молитви:
Садітєсь!
Мазайло сів.
Баронова-Козино утерла сльози:
Як вам здається, чи не заспівають ще цієї молитви по школах?
Мазайло сумно:
Навряд.
Баронова-Козино, розгорнувши стару читанку:
А я ще пожду. Жду! Жду-у! (На такий голос, як колись учила). Розгорніть, будь ласка, книжку на сторінці сорок
Мазайло глухуватим, як колись у школі, голосом:
Знайшли.
Баронова-Козино
Читайте вірш "Сенокос". Читайте голосно, вираз-но, вимовляючи кожне слово.
Мазайло, обсмикуючись, як колись обсмикувався в школі перед тим, як здавати урок, голосно й виразно:
Пахнєт сєном над лугами…
Баронова-Козино трошки захвилювалась:
Прононс! Прононс! Не над лу-гами, а над луґамі. Не га, а ґа…
Мазайло
Над лугами…
Над луґа-ґа!
Над луга-га!
Ґа!
Га!
Баронова-Козино аж вух своїх торкнулася пальцем:
Ах, Боже мій! Та в руській мові звука "г" майже немає, а є "ґ". Звук "г" трапляється лише в слові "Бог", та й то вимовляється…
Мазайло раптом у розпач вдався:
Знаю! Оце саме "ге" і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою.
Баронова-Козино
Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдавайтесь!
Мазайло
О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар'єру поламало… Я вам скажу… Ще молодим… Губернатора дочь оддаля закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали: не дворянин, якийсь там регістратор… Познайомте мене, познайомте! Покликали мене туди - як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст моїх "ге"… "ге" - одвернулась, скривилась.
Баронова-Козино
Я її розумію.
А мене?
І вас тепер розумію.
Мазайло
О, скільки я вже сам пробував у розмові казати… "кге".
Баронова-Козино
"Кге"?
Мазайло
Не міг і не можу, навряд щоб і ви навчили мене…
Баронова-Козино захвилювалась:
Ах, Боже мій. Та це ж єдиний тепер мій заробіток - "ґе"… Самим "ґе" я тепер і живу. Постарайтесь, голубчику, ну, скажіть ще раз: над луґами. Над лу-ґамі.
Мазайло
Над лукгами. Над лугами.
Ґамі.
Гами.
Ґа.
Га.
Баронова-Козино до вух, Мазайло до серця - та разом:
Ху-у-у!
Мокій одчинив двері. Тоді голосно до Улі:
Прочитайте, Улю (розгорнув книжку і показав де), оцю народну пісню. Читайте голосно, виразно і тільки так, як у книжці написано.
Уля, хвилюючись, напружено:
Брат і сестра. Під ґарою над криницею…
Мокій
Не під ґарою, а під горою… Там написано: під горою. Читайте, будь ласка, як написано.
Уля
Під ґарою… Під горою, го!
– Під ґорою, ґо! Го! Ґо!