Мина Мазайло

Кулиш Николай Гуриевич

Рина подумала. Раптом:

Ха-ха! Ти дурна!
– Серйозно?
– Серйозно дурна! А я що тобі кажу? Тільки з українського. Це й означає, що в нього другого боку нема, що він кругом український.

Уля розсердилася:

Як так, то й розуміти не хочу! Взагалі! Бо все це дурниці взагалі.

Рина побачила - лихо:

Улю! Золотко! Ти не дурна!

Уля до люстра:

Не хочу! Не можу! Не знаю, як… Я покажу, як. Ось я зараз покличу його і покажу, як почати. Ні, ні!

Побачиш, що

зможеш. Ось зараз покличу. Він зразу розсердиться, нахнюпиться, це правда. Та я знаю, як до нього підійти, з якої сторони він одмикається. Дурненька, не бійся! Я тобі дам потайний ключик, я покажу стежечку до його сердечка. Ні, ні! Я не розумію! не розумію!

Тоді Рина натхненно, з викликом:

Не віриш? А хочеш, Улько, і він тебе поведе сьогодні в кіно? Як усяка Уля, Уля - кіноманка:

Ти серйозно?

Рина не така, щоб назад.

Перехрестилась, немов збираючись у воду пірнути:

От на! Тільки ти, Улю, не зірвись. Що не казатиму я, то немов з твого бажання, розумієш? Можеш навіть мовчати, тільки підтакни коли, кивни головою, усміхнися. А далі - сама побачиш… (Постукала в двері до брата).

Моко, вийди на хвилинку! Чуєш, Моко?

Уля ледь чутно, самими рухами:

Рино, не треба! Золотко, не треба! (Побачила, що та не слуха, підбігла до люстра. Очевидно, хотіла зробити очі озерцями. Не вийшло. Вхопилась за серце).

4

Увійшла мати. До Рини голосно й авторитетно:

Тьотя не одержить такої телеграми!

Рина

Цс-с… Чого?

Мати тихше:

А того, що в ній тринадцять слів, ти розумієш? Треба скоротити.

5

Увійшов Мокій, юнак з чорним висипом під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима. Хотів гримнути на сестру, та побачив, що вона не сама:

Ну?

Рина зробила знак матері, щоб та негайно вийшла. Мати вийшла.

Рина до брата.

Ти, здається, знайомився колись. Моя подруга - Уля Розсоха.

Уля самими губами:

Розсохина.

Рина з натиском:

Розсоха.

Мокій незграбно подав руку:

Гм…

Рина

На хвильку, Моко. Улі страшенно вподобалось українське слово - бразолійний, а я не знаю, що воно означає. Яка його тяма?

Мокій хмуро, недовірливо:

Бразолійний, ти хочеш сказати?

Рина до Улі:

Як, Улю?… Ах, так! Бразолійний! Бразолійний!

Мокій уважніше подивився на Улю. Кахикнув. Тоді глухо:

Бразолійний - темно-синій (До сестри). Більш нічого? (Взявся йти).

Рина до Улі:

Бразолійний - темно-синій, розумієш, Улю?! (До брата). Уля каже, що воно звучне таке, свіже - бразолійний. Бразолійний.

Мокій

до Улі. Стримано:

Ви де чули чи вичитали це слово?

Уля розгубилась:

Я?… Я не зна… Воно мені просто взяло і вподобалось…

Рина перехопила:

Улі ще одне подобалось слово… (До Улі). Яке ще тобі подобалося слово?

Здається… ну, як? "Бринить" ти казала?

Уля

"Бринить".

Рина

Що таке "бринить", Моко?

Мокій м'якше:

А, "бринить". По-руському - "звучить". Та тільки одним словом "звучить" його перекласти не можна. "Бринить" має… (До сестри, нахмурившись). Стривай! Ти мене колись за це слово вже питала…

Рина здивовано:

Я?

Мокій суворіше:

Авжеж, питала. Просила, щоб я підлоги за тебе натер, і перед тим питала.

Рина

Невже питала? Тепер пригадую. (До Улі). Пам'ятаєш, ти вже раз у мене за це слово питала… (До брата). А я у тебе спитала для Улі, та забула. Пам'ятаєш?

Уля

Аж двічі! Рина сказала, що ви добре знаєте українську мову, а мені саме тоді вподобалось це слово, і воно мені, не знаю чого, страшенно вподобалось.

Спитала у Рини: що таке… "звучить"?

Рина перебила:

"Бринить"! Отоді я, Моко, й спитала тебе. Ну да ж. Ти ще, пригадую, сказав, що "бринить" - якесь надзвичайне слово…

Мокій до Улі:

"Бринить" має декілька нюансів, відтінків. По-українському кажуть: орел

бринить. Це означає - він високо, ледве видко - бринить.

Уля примружила очі. Рина до Улі:

Ти розумієш?

Уля кивнула головою.

Мокій мєякше:

Можна сказати - аеро бринить. А от іще кажуть: сніжок бринить. Це як випаде, а тоді зверху, в повітрі, ледве примітний такий, бринить.

Рина до Улі:

Ти розумієш?

Уля ніжно всміхнулась.

Мокій розворушився:

Або кажуть - думка бринить. Це треба так розуміти: тільки-тільки береться, вона ще неясна - бринить. Спів бринить. Це, наприклад, у степу далеко ледве чутно пісню…

Уля мрійно:

Бринить.

Мокій з гумором:

Губа бринить. Так на селі й кажуть: аж губа бринить, так цілуватися хоче.

Уля

А знаєш, Рино? Мені справді вподобалось це слово.

Рина

Серйозно?

Уля

Серйозно!

Рина

Браво! Ти, я бачу, тепер зрозуміла, як і що. (До Мокія). Між іншим, Уля

страшенно любить українські кінокартини і написи… каже, що вони якісь… (До Улі). Які, Улю?

Уля

Надзвичайні.

Рина до Мокія:

Ти розумієш?

Мокій

На жаль, гарних українських кінокартин дуже мало… Дуже мало!

Рина

Оце ж вона й прийшла спитати, про оце ж і просить, щоб я з нею пішла сьогодні в кіно. А мені ніколи, розумієш?