Комедії
Шрифт:
Сганарель. Еге ж. Оцей сир так приготовано, що до нього входять і золото, і коралі, і перли та ще сила інших коштовних речей.
Перрен. Уклінно вам дякуємо, пане: теперечки підемо та й примусимо її зараз же цього зажити.
Сганарель, Ідіть же! А якщо вона помре, поховайте її якомога пристойніше.
Сцена переміняється і зображає, як у другій дії, кімнату в господі Жеронта.
Жакліна, Сганарель, Лука в глибині сцени.
Сганарель.
Жакліна. Їй-право, пане лікарю, як для мене, то це надто хороше сказано, та й не вмію я зовсім отієї вашої латини.
Сганарель. Занедужайте, мамко, прошу вас, занедужайте з кохання до мене. Мені буде так любо та мило вас лікувати.
Жакліна. Красненько дякую! Не охоча я до того, щоб мене лікували.
Сганарель. Як мені шкода вас, чарівна мамко, що чоловік у вас такий ревнивий та лютий!
Жакліна. Що ж поробиш, пане? Це мені кара за мої гріхи! Де вже козу прив’язано, там вона й пасеться.
Сганарель. Як? Отакий мужлан-бевзень! Отакий телепень, що раз у раз за вами підглядає, ще й не дає перемовитися з вами словечком!
Жакліна. Гай-гай! Та ви ще нічого й не бачили, це ще дрібничка.
Сганарель. Та ви що? Та невже у людини може бути така мізерна душа, щоб чинити кривду такій жіночці, як ви? Ах! Я знаю людей, препишна мамко, і то зовсім недалечко звідси, які мали б за щастя поцілувати хоч би тільки кінчики ваших сосочків! І як воно сталося, що така розкішна молодичка потрапила до таких негідних рук? Щоб отака тварюка, такий йолоп, дурень… Даруйте мені, мамко, що я кажу таке про вашого чоловіка.
Жакліна. Ех, пане, я знаю добре, що він вартий усіх оцих назв.
Сганарель. Авжеж, мамко, він таки їх вартий; він вартий ще й того, щоб ви йому прикрасили дечим головешку, на кару за його підозріливість.
Жакліна. Скажу вам по правді: інша на моєму місці давно б уже встругнула якусь штуку.
Сганарель. Їй-богу, було б незле, коли б ви помстилися на ньому з ким-небудь. Цей чоловік, кажу ж вам, цілком того вартий, і коли 6 мені випало щастя, препишна мамко, щоб ви вибрали мене для…
Сганарель простягає руки, щоб обняти Жакліну, та Лука просовує голову і стає між ним та жінкою. Побачивши Луку, Сганарель та Жакліна розходяться в різні боки.
Жеронт. Ей-ей! Лука, чи ти не бачив тут нашого лікаря?
Лука. Аякже, стонадцять чортів йому в пельку! Бачив я його, та ще й з моєю жінкою в парі.
Жеронт. Де ж він може бути?
Лука. Не знаю. А хотів би, щоб він був у чорта на рогах!
Жеронт.
Жеронт. А, добродію! Я саме вас шукав.
Сганарель. Я розважався у вашому дворі випусканням зайвої рідини з мого організму. Як почуває себе хвора?
Жеронт. Трохи гірше відтоді, як почала заживати наших ліків.
Сганарель. Тим краще. Це означає, що вони діють.
Жеронт. Так, але я боюсь, коли б вони її не задушили.
Сганарель. Не турбуйтесь, я маю такі ліки, що все а ціляють, і я чекаю тільки на агонію.
Жеронт(показуючи на Леандра). Кого це ви приполи?
Сганарель(пояснюючи жестами, що то аптекар). Це…
Жеронт. Хто?
Сганарель. Отой…
Жеронт. Е…
Сганарель. Кого…
Жеронт. Ну-ну?
Сганарель. Він потрібний вашій дочці.
Жакліна. Пане, вашій дочці захотілося трохи пройтися.
Сганарель. Це їй буде корисно. Підійдіть-но до неї, пане аптекарю, помацайте їй пульс, а потім ми поговоримо з вами про її недугу. (Тягне Жеронта в протилежний куток сцени і обнімає його однією рукою за плечі так, щоб не дати йому повернути голову в бік Леандра та Люсінди). Отже, добродію, це дуже важливе й тонке питання для лікарів: з’ясувати, хто легше піддається лікуванню — жінки чи чоловіки. Прошу вас, вислухайте мене, будьте ласкаві. Одні кажуть — ні, а другі кажуть — гак, а я кажу і так і ні, бо завдяки невідповідності злоякісних виділень, що їх породжує природний темперамент жінок, бувши причиною того, що брутальна частина організму завжди бере гору над духовною чутливістю, видно, що мінливість їхніх думок та поглядів залежить від скісного руху місяця, а через те що сонце, яке кидає своє проміння на ввігнуту поверхню землі, знаходить…
Люсінда(до Леандра). Ні, я нездатна зрадити мої почуття.
Жеронт. Моя дочка заговорила! О величезна сила ліків! О надзвичайний лікарю! Який же я вдячний вам, добродію, за це чудодійне зцілення! Що маю я зробити для вас за таку послугу?
Сганарель(прогулюючись по сцені і обмахуючись капелюхом). Та й далася ж мені взнаки оця недуга! Ох і тяжка ж до ката!
Люсінда. Так, таточку, до мене повернувся дар слова, але він повернувся лиш для того, щоб я могла сказати вам, що я ніколи ні за кого не вийду заміж, крім Леандра, і що всі ваші зусилля віддати мене Орасові — то марна річ.