Комедії
Шрифт:
Лука. А бий мене сила божа! Ну, та й подобається ж мені цей лікар! Я так собі думаю, що йому пощастить, бо він, нівроку йому, добрий штукар!
ДІЯ ДРУГА
Сцена зображає кімнату в господі Жеронта.
Валер. Так, пане, я гадаю,
Лука. Ох! Побий мене грім! Такому письменному й книжки в руки, а всі інші не годні йому навіть черевика розв’язати.
Валер. Це людина, що має чудодійну силу зціляти найтяжчі недуги.
Лука. Що вигоїв навіть померлих.
Валер. Він дещо химерний, я вже вам про те казав, а часом він на мить втрачає свій розум, і тоді вже здається не тим, що він є.
Лука. Атож, він любить пожартувати, а іншим разом можна подумати, що в нього, пробачте на слові, в голові немає якоїсь клепки.
Валер. А проте він такий уже мудрий! І говорить частенько вельми по-вченому.
Лука. Коли такий вітер на нього війне, він, можна сказати, так і чеше, так і чеше, наче з книжки читає.
Валер. Слава про нього вже докотилася й. сюди, і всі недужі кинулися до нього.
Жеронт. А мені ж так кортить його побачити! Приведіть його мерщій сюди.
Валер. Я йду по нього.
Жакліна. Їй-право, пане, і цей буде не кращий за інших. Як на мене, то вийде оте ж самісіньке, а найкращі ліки, що їх можна приписати вашій дочці, це, по-моєму, вродливий та добрий чоловік, що припав би їй до душі.
Жеронт. Чи ти ба! Мамко, душко моя, ви втручаєтеся не в своє діло.
Лука. Мовчіть, господинечко Жакліно, не тицяйте носа до чужого проса.
Жакліна. А я вам кажу і повторюю, що всі оті лікарі тільки на те й здатні, щоб товкти воду в ступі. Вашій дочці не ревінь і не олександрійський лист потрібні, а чоловік це такий пластир, що лікує всі дівочі хвороби.
Жеронт. Та хто ж її тепер таку візьме? А коли я хотів віддати її заміж, хіба ж вона не затялася?
Жакліна. Авжеж! Ви ж хотіли нав’язати їй осоружного чоловіка. А чого ж не віддали її за пана Леандра, що так запав їй у серце? Тоді б вона відразу вам скорилася. Та я ладна побитись об заклад, що він узяв би її й такою, яка вона є, аби ви тільки схотіли її йому віддати.
Жеронт. Цей, Леандр — не те, що їй треба; він не такий багатий, як отой другий!
Жакліна. Він має заможного дядька і дістане спадщину по ньому.
Жеронт. Всі оті майбутні достатки — це байки. Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі; розраховувати на достатки, що їх хтось для вас зберігає, — річ дуже ризикована, недовго й облизня
Жакліна. А я собі знаю те, що знаю: кажуть, в заміжжі, як і в усьому іншому, щастя набагато переважає багатство. А проте в батьків та в матерів є клятий звичай питати завжди: «Що він має?» та «Що вона має?» Отож кум П’єр і віддав свою дочку Сімонетту за гладкого Тома, бо той мав більший виноградник, ніж молодий Робен, в якого вона закохалася, і сердешне дівчатко пожовкло від того, як айва, і відтоді зовсім змарніло. Це вам чудовий приклад, пане. Адже то єдина радість на цьому світі! Та я за доброго чоловіка для моєї дочки, що припав би їй до серця, залюбки віддала б прибутки з усієї Боси!
Жеронт. Сто чортів! Пані мамко, ви надто багато базікаєте! Замкніть рота, прошу вас; не слід вам так хвилюватися, щоб часом молоко у вас не зіпсувалося.
Лука(з кожною фразою, яку промовляє, б’є Жеронта по плечі). Замовкни! Прикуси язика, нахабо! Дуже панові твої балачки потрібні, він і сам тямить, що йому робити. Твоє діло — дитину. годувати, а не теревені правити. Наш пан — батько своїй дочці; він — людина добра і розуму має вдосталь, щоб знати, чого їй треба, а чого не треба.
Жеронт. Помалу! Гей ти! Помалу, чуєш!
Лука(знову ляскаючи Жеронта по плечі). Пане, я хочу її приборкати та на добрий розум наставити, щоб вона знала, як повинна вас шанувати.
Жеронт. Добре, добре! Але рукам волі не давай!
Валер. Пане, приготуйтеся. Ось і наш лікар.
Жеронт(до Сганареля). Добродію, я в захваті, що бачу вас у себе; ми маємо до вас дуже пильну справу.
Сганарель(у лікарському вбранні, в перебільшено гостроверхому капелюсі). Гіппократ каже… щоб ми наділи наші капелюхи.
Жеронт. Це каже Гіппократ?
Сганарель. Атож.
Жеронт. А в якому ж розділі, скажіть, будь ласка?
Сганарель. В розділі… про капелюхи.
Жеронт… Ну, коли Гіппократ так каже, то так і зробимо.
Сганарель. Пане лікарю, довідавшися про дуже дивні речі…
Жеронт. Кому ви це говорите, бога ради?
Сганарель. Вам.
Жеронт. Я не лікар.
Сганарель. Ви не лікар?
Жеронт. Ні, таки не лікар.
Сганарель. Справді?
Жеронт. Справді.
Сганарель бере палицю і б’є Жеронта.