Комедії

Мольер Жан-Батист

Альсест

Усім перечу я, бо й справді, лихома,

Ніколи рації у їх думках нема,

І бачу натовп я щоразу перед себе,

Що хвалить, де не слід, і гудить, де не треба.

Селімена

Проте погодьтеся…

Альсест

Ні, пані!.. Краще вмру,

Ніж маю стерпіти оцю ганебну гру.

Безмежним гнівом я киплю серед громади,

Що в вас підтримує усі найгірші

вади.

Клітандр

Про господиню я одно б сказати міг:

Я вади жодної у ній не постеріг.

Акаст

Я тільки грацію та милу знаю вдачу.

А вади? Де ж вони? Даруйте, я не бачу.

Альсест

Я бачу добре їх — і того не таю:

Висловлював не раз догану я свою.

Ми тим суворіші, що більше почування,

І правда виника з правдивого кохання;

Я тих облесників гонив би за поріг,

Які всякчас мені стелилися б до ніг,

Усьому, що чиню, зумисне потурали

І хиби всі мої хвалою оточали.

Селімена

Виходить, що любов найбільша каже нам

Лиша боротися із ніжним почуттям,

І того, що йому ми серце присвятили,

Картати без кінця і ганити щосили!

Еліанта

Хто любить — інших той додержує шляхів:

Своє обрання він усе б лише хвалив,

Бо серцю, що горить неутоленним палом,

Істота обрана здається ідеалом,

Чарує й вадами найгіршими вона —

І прибираються їм красні імена.

Бліда вона, як смерть, — подібна до лілеї;

Вся чорна — знаджує смуглявістю своєю;

Худа, немов кістяк, — гнучкіша від стебла;

Товста — величністю над усіма взяла;

Навикла між людьми ходити неохайна —

В недбалій грації прекрасна, надзвичайна;

Висока, наче стовп, — богиня між богинь;

Маленька — лялечка, легесенька, як тінь;

Бундючно дивиться — мов королева пишна;

Лукава — в дотепах і вигадках утішна; —

Дурненька — добрості ясні скарби таїть;

Мовчуща — з красної стидливості мовчить;

Нестримна на язик — божисто красномовна.

Ось, пане, де любов незмушена і повна.

Альсест

А я…

Селімена

Облиште ви сперечку що палку!

Ходімо раз чи два пройдемося в садку.

Як, ви додому вже?

Клітандр і Акаст

Ні, пані.

Альсест

Дивне диво,

Як це турбує вас!

Послухайте ж без гніву, —

(До Клітандра та Акаста).

Я чесну вам усім обітницю кладу,

Що тільки після всіх я відсіля піду.

Акаст

Коли б набриднути

я пані не боявся,

То тут до вечора б з охотою зостався.

Клітандр

У Дуврі бути я в вечірній маю час,

А радий день цілий не покидати вас.

Селімена

(до Альсеста)

Це, пане, тільки жарт?

Альсест

Ні. Вивірю до краю,

Чи я над іншими тут перевагу маю.

ЯВА 6

Альсест, Селімена, Еліанта, Акаст, Філінт, Клітандр, Баск.

Баск

(до Альсеста)

Там, пане, хтось до вас. Доконче, він сказав,

Вам треба бачитись для невідкладних справ.

Альсест

Не маю справ таких, йому перекажи ти.

Баск

В мундирі лепськім він; весь золотом обшитий

Мундир…

Селімена

(до Альсеста)

Що там таке? Дізнайтеся підіть,

Чи хай ввійде сюди.

ЯВА 7

Альсест, Селімена, Еліанта, Акаст, Філіит, Клітандр, гвардієць із Маршальської Ради.

Альсест

(підходить до гвардійця)

Чим можу вам служить?

Гвардієць

Я, пане, маю вам одно сказати слово.

Альсест

Кажіть, щоб чули всі, нащо так загадково.

Гвардієць

З Маршальства, пане, я. Щоб не було біди,

Вам велено мерщій з’явитися туди.

Альсест

Мені?

Гвардієць

Так, пане, вам.

Альсест

Чого ж би то, цікаво!

Філінт

(до Альсеста)

З Оронтом випливла кумедна ваша справа.

Селімена

(до Філінта)

Що, що?

Філінт

Оронта взяв великий, пані, гнів,

Що віршиків його Альсест не похвалив.