i c66bbbbf7dda0d4b
Шрифт:
Муся підібрала спідницю і з острахом пішла в саму
но кажете. Я йому ще суд влаштую!
гущу цього лісу смерті.
Вона заспокоїлась.
Він був рясний і смердючий.
Олексій схилився над її рукою, цмокнув, зітхнув із
Муся натрапила на найменшу тушу, підсунула під
полегшенням і відкланявся.
неї ящик, встала на нього і, вже не дбаючи про чисто-
Тепер він знав те, за чим приходив.
ту свого одягу, з усієї сили підсмикнула коров’ячий
Треба було б негайно
труп догори. З горла туші висмикнувся великий гак, ти звіряти відбитки пальців: чи лишилося в каюті Ай-
туша з гуркотом впала на підлогу.
зена «вітання» від Соломоші. Тим більше що, вислухо-
Муся зняла гак з металевого кронштейну. Він був
вуючи мадам Шток, він непомітно поклав до своєї
липкий від крові.
кишені несесер небіжчика.
Але з такою зброєю в руках їй стало спокійніше.
Зовсім як Муся!
Муся сіла на ящик. Дослухалась.
Не даремно ж кажуть — з ким поведешся…
Рівно гудів мотор.
Задоволений собою, Олексій спустився до салону,
І більше — ані звуку.
де гості вже сходилися на обід…
Якщо хтось її зачинив, вирішила Муся, то рано чи
І почав виглядати Мусю.
пізно прийде по неї.
Але на обід Муся не з’явилася.
А вона… не здасться без бою!
186
* * *
Уся географія круїзної подорожі була б не точною,
якщо не звернути увагу на берег.
А від берега пароплав був надто далеко.
Берег якщо й виднівся, то такою собі зеленува-
то-синьою рельєфною смужкою — немов спина кро-
кодила, котрий спить, занурившись у воду.
Час від часу в хвилях поруч із цією «спиною» вигуль-
кували білі вітрила човнів чи коричневі черева шаланд.
А на самій «спині» зблискували тьмяними вогнями
віконця селищ і згасали в пустелі ще не обжитих при-
бережних урочищ.
Хвилі билися в чорні скелі, у кам’янисті узвишшя
і пінистими бурунами затікали у сховані від сторон-
нього погляду вузькі затоки.
В одній із таких заток двоє невідомих займалися
важливою справою: вантажились на невеличкий бар-
кас місцевого рибалки.
Один із них, старший, поглядав то на годинник, то
на горизонт.
— Здається, пора, — нарешті вимовив він, зверта-
ючись до свого молодшого товариша. — Проти ночі
пароплав має бути в точці зустрічі.
Він вийняв з-за пазухи карту, розправив її на лаві
и тицьнув пальцем у потрібні координати,
хрестом, звернувся до провідника:
— Сюди довезеш?
Рибалка неохоче зазирнув через його плече.
— Надбавити варто, вельмишановний…
— Тобі що, мало заплатили? — гарячково сказав
молодший. — На новий човен вистачить!
— Е-е-е… — докірливо проспівав провідник. —
Ми так не домовлялися! Тут води небезпечні. Там
188
189
берегова охорона сновигає… Контрабандистів ви-
Чоловік видався їй знайомим.
стежує.
Наблизився.
— Що ж ви нам одразу, дорогенький, не сказа-
— Упізнаєш? — запитав він.
ли? — насупився старший.
Холодні і прудкі змійки пробіглися по всьому Муси-
— Та нема чого з ним церемонитись, Вітольде Ві-
ному тілі і міцним кільцем скрутили серце — не про-
кторовичу! — вигукнув молодший. — Я збігаю в се-
дихнути.
лище — інший не відмовиться!
— Бачу, що впізнаєш, — промовив Шнур. — Отже,
— Втратимо час, Володю! Суб’єкт чекати не бу-
не доведеться довго пояснювати. Пам’ятаєш, обіцяв-
де! — суворо сказав той, кого назвали Вітольдом
ся тебе порішити? От і почнемо…
Вікторовичем, і дістав з кишені шкіряне портмоне, Муся скочила, ховаючи за спиною руку з гаком,
вийняв кілька асигнацій, простягнув рибалці. — Стіль-
відступила.
ки вистачить?
Хоча відступати було нікуди.
Рибалка сховав гроші під засмальцьований кар-
Шнур наближався, розгрібаючи туші, котрі колива-
туз, щільно насунув його на голову, плюнув на руки
лися за його спиною.
і веслом відштовхнув баркас від скелі…
Він посміхався.
— Почекай, птахо, — лагідно промовляв він. — Усе
будемо робити неспішно. Із задоволенням… Довго ж
* * *
я на тебе полював. Пам’ятаєш, як ти мене лягавим
…Заскреготів засув.
здала, га? Я вже майже викрутився. Теперка — не гні-
Муся стисла в руці гак, але залишилася сидіти на
вайся. Шкуру з тебе спущу, а тіло тут повішу! Не одра-
ящику, опустивши руку донизу.
зу тебе, голубу, знайдуть…
Можливо, нічого страшного не відбудеться, адже
Перспектива висіти оголеною серед коров’ячих
її тут могли зачинити випадково, а тепер прийде ку-
туш Мусі дуже не сподобалась.
хар чи матрос, аби взяти щось із продуктів, і вона бу-