Сніг у Флоренції

Костенко Ліна

А що ж ти зробиш, коли гра запретна?

Абат казав, що вгодна сатані.

Перший монах

Чкурнем у ліс?

Другий монах

Дак брама ще заперта.

Перший монах

Є незапретна дірка в бузині.

Другий монах

(оглянувши себе критично по периметру)

Це

не для нас. Вживаєм дужо страви.

Перший монах

Ну, спробуй, ну!

Другий монах

Якби ж то я проліз!

Перший монах

(руками прогорнувши бузину)

А там диви, які високі трави!

Який густий і несходимий ліс!

Туман у кручах… і луги… і стежка…

Яке село по той бік вдалині!

Отож він — шась! Хіба за ним устежиш?

Велике діло — дірка в бузині.

Другий монах

Давай сюди, оно густіші віти.

Дограєм хутко. Де твій фоліант?

Перший монах

Але чому розсипані тут квіти?

У нас в саду нема таких троянд.

Другий монах

А й справді, глянь, ще навіть не зів’яла.

І лілія. І пахне. Ну й діла!

Перший монах

Колись ми у Флоренції стояли,

там отака в гербі у них була!

Другий монах

Ти звідки знаєш? Ти бував у битвах?

Ти воював? За кого з королів?

Перший монах

Ні. Я чернець. Я хоронив убитих.

Святий Мартин жаліти всіх велів.

Другий монах

То гарний герб, якщо на ньому квітка.

Перший монах

Вона давно вже скупана в крові.

Другий монах

Але оця, посеред саду, звідки?!

А що ото блищить у кропиві?

Ой, знак лихий,— то дзеркальця уламок.

Чого він тут, між яблунь і між слив?

Закинуть треба. Хто тут був під ранок?

Ні, не дістану, руки пожалив.

Перший монах

Та кинь його! Постав свічу в каплиці.

Який туман піднявся з низини!

Тут, може, ті луарські чарівниці

вночі кисіль варили з бузини.

Другий монах

А де старий? Бувало, сторожує.

Було б не зайво завести і пса.

Наш монастир із кручею межує,

тут можуть бути різні чудеса.

Хтось уночі малину поколошкав.

На риштуваннях сходи поваляв.

Ти бачиш — повиламувані

дошки,

хтось уночі тут дошками шпурляв!

Що тут було? Які нічні події?

Чи сили зла вчинили цей погром?

Чи привиди блукали? Чи злодії

проникли в сад ділитися добром?

Перший монах

Та це нічні пригоди Домініка,

робив з чортами місячний пікнік.

Ну, так і є. Диви, шматок туніки!

(Сміється)

Невже котрусь ловив? Ну, брат, ну, Домінік!

Другий монах

Давай заляжем біля того лазу,

підстережем та й схопим за рукав:

ага, попався! Присмиріє зразу.

Щоб нам за шахи більш не дорікав.

Перший монах

А далі що? Покличемо абата?

Другий монах

Ні, лиш злякаєм. Щоки як надму!

Перший монах

Коли ти так заліг підстерегти собрата —

то чи, бува, не заздриш ти йому?

Другий монах

Ну, бог із ним. Хай жде на божу кару.

А ми ще зробим декілька ходів.

Ще поки він перепливе Луару!

То де ж старий, що завжди тут сидів?

Перший монах

В коморці теж, я йшов, його немає.

Розтанув, щез, так наче й не було.

Такий був добрий дід, сидить собі, дрімає.

Нещасний чоловік, самотній був зело.

Другий монах

А ти, а я… Чи він такий тут перший?

Ми всі прийшли, щоб тихо проминуть.

Перший монах

Не дай господь, ні живши так, ні вмерши,

нема кому старого й спом’януть.

Другий монах

А може, він і сам у цьому винний?

У чомусь винні завжди ми самі.

Що є життя? Це — проминання тіней.

Так у святому сказано письмі.

Перший монах

А хтось казав, що бачив його в славі.

Ще говорив там про якісь сади.

Другий монах

То, може, шахи розкладем на лаві,

якщо старий тут більше не сидить?

(І раптом перелякано спинився — за клаптями летючого туману

помітив мармурову Маріеллу, що мов надгробний пам’ятник стоїть)

А це ще що?! Мир-мур-мар-мрова…

Мана… мене… о господи!.. спокут…

Іди сюди, тут жінка мармурова!

Ой, гріх який, і звідки вона тут?!

Перший монах

Ну, я тобі скажу, ти не монах, ти містик.

То жінка, то чорти, то в кропиві те скло.