Прес-центр
Шрифт:
26
Ретроспектива III (п’ять місяців тому, літо 83-го)
«Директорові Центрального розвідувального управління
Підлягає розшифровці в апараті директора
Доповідати особисто директорові
Цілком таємно
Агент «Жозеф» передав учора документацію про те, що на біржах Лондона, Антверпена, Женеви й Гонконгу протягом найближчих місяців можливий бум,
І За не підтвердженими ще відомостями, які одержав І Жозеф від його контакту в Цюріху Андре, за майбутньою акцією відчуваються інтереси концерну Дігона. Однак Андре припускає, що не один лише Дігон зацікавлений в усуненні Санчеса для того, щоб під час хаосу, котрий наступить після цього, зміцнити свої позиції у Гаривасі. В зв’язку з наступними подіями тричі було згадано ім’я Майкла Велша.
Ульріх».
Після того як шифрувальник доповів директорові цю телеграму суперагента ЦРУ, людини, що керувала службою телефонного і радіопрослухування контррозвідки однієї із західноєвропейських країн, в надійності інформації агента сумніватися не доводилось, директор викликав свого першого заступника Майкла Велша, почастував його кавою, попросив розповісти про останні новини в Азії та Центральній Америці, вислухав стриману відповідь про те, що ніяких особливо секретних подій найближчим часом там, за його відомостями, не передбачається, поділився інформацією, котра щойно надійшла з Каїра, про можливі перестановки в єгипетському кабінеті (слід заздалегідь підготуватися до цього), спитав — між іншим, дуже легко, — чи немає відомостей з провідних бірж, які могли б стати об’єктом уваги перед завтрашньою розмовою з президентом, почув у відповідь, що ніяких тривожних симптомів агентура не зареєструвала, потім перевів розмову на ситуацію в Албанії і на закінчення з усмішкою попросив Велша розповісти, що нового на тенісних змаганнях у Лондоні. «Я останні три дні не читав газет, тріщить голова, мабуть, ляжу в госпіталь на обстеження й профілактику, так що, Майкл, вам доведеться пересісти на тиждень у мій кабінет і взяти на себе й мою — не дуже в порівнянні з вашою велику — частину роботи… За вашою вельми досвідченою спиною я почуваю себе чудово, завжди вдячний вам за те, що ви ведете всю поточну, таку виснажливу роботу з властивим вам блиском і професорською розсудливістю; виручайте і цього разу, мій друже…»
Попрощавшись з Велшем, директор попросив помічника негайно зашифрувати запит Ульріху про те, які — приблизно — ціни будуть на акції бобів какао під час кризової ситуації в Гаривасі, хто дістане профіт, якщо обставини розвиватимуться так, як того хочеться зацікавленому концерну (чи концернам), які вразливі точки в можливій на біржі комбінації і хто візьме надприбуток, коли раптом ситуація розвиватиметься не в запланованому напрямку.
Він не виїжджав з офісу, поки від Ульріха не надійшла відповідь, де було названо оптимальні ціни і дано, — правда, досить гіпотетично — аналіз тих кроків конкурент тів Дігона, які можуть завдати йому поразки на біржах і принести величезні прибутки тим, хто в останній момент поставить на акції інших концернів та банків.
Після цього директор поїхав на побачення із спеціальним помічником президента, показав йому розшифровані телеграми і протягом двох годин розробляв план майбутніх заходів у зв’язку з щойно розкритою обставиною; вона полягала в тому, що Майкл Велш здійснював такі зовнішньополітичні кроки, котрих він не мав права здійснювати без санкції Білого дому, в крайньому разі — директора.
Через двадцять хвилин після від’їзду директора помічник президента запросив до себе давнього друга Роберта Кара, провідного спеціаліста біржових операцій, познайомив його з повідомленнями, залишеними шефом ЦРУ, і попросив, дотримуючись абсолютної
Через сорок хвилин після того, як помічник президента попрощався зі своїм другом, до нього приїхав директор ФБР.
Повернувшись до себе пізно ввечері, директор ФБР запросив двох найдовіреніших співробітників і доручив їм протягом сьогоднішньої ночі розробити план операції, головна мета якої — організувати тотальне спостереження за Майклом Велшем.
27
14.10.83 (17 годин 05 хвилин)
— Пан Хуан Мануель Марія Хайме Антоніо Бланко? — спитав Шор чемно.
— Де Бланко, з вашого дозволу, — уточнив високий млявий чоловік, — я дворянин, інспекторе.
— З вашого дозволу, пане інспектор. Я єврей, пане де Бланко, я теж люблю точність, хоча й не можу — через факт свого народження — бути дворянином.
Бланко презирливо посміхнувся.
— А Ротшільд? Адже він барон?
— Він фінансист, пане де Бланко, — відповів Шор цілком дружелюбно, — отже, він позанаціональний.
— Однак його вважають головним покровителем Ізраїлю.
— Ізраїль — це ще не всі євреї, пане де Бланко. Ейнштейн, Пастернак і Ремарк не були громадянами цієї держави… До речі, барон Ротшільд так само активно підтримував режим Саудівської Аравії, де особливо сильні антиізраїльські настрої… Але ми відійшли від теми нашої розмови… Я запросив вас як свідка у справі загибелі Леопольдо Граціо. Мені конче потрібно поставити вам ряд запитань, пане де Бланко.
— Я до ваших послуг, інс… пане інспектор.
— Хочу попередити: наша розмова записується на плівку. Якщо ви маєте намір запросити адвоката, я згоден призначити вам інший час, але не пізніше чотирнадцятої години завтра.
— Все залежатиме від ваших запитань, пане інспектор.
Шор кивнув.
— Моє перше запитання: коли і на якому бізнесі почалося ваше співробітництво з містером Граціо?
— А чому ви називаєте покійного «містер»? Він материковий європеєць, точніше, італієць, отже, його слід називати «синьйор».
— Справедливе зауваження, пане де Бланко, але його бізнес мало поширювався на Італію, а більше на Американський континент… До речі, ви були першим, хто проводив зондаж серед членів кабінету Санчеса про енергопроект?
— На це вам відповість юрист нашої корпорації, пане інспектор… Стосовно дати, коли почалося моє співробітництво з Граціо, то це, дай боже пам’ять, почалося року сімдесят п’ятого… Так, саме так…
— Тобто після смерті іспанського диктатора?
— Я не говорив би так про генералісимуса Франсіско Франко. Він не був диктатором, принаймні в останні роки свого правління… Ми, люди бізнесу, через дружину Франко, віддавши їй акції найбільших магазинів «Корт інглез», змогли ввести його в наше середовище. А нам не потрібна диктатура, принаймні, поки не виникла кризова ситуація, яка може викликати бунт черні.
— З такою точкою зору можна дискутувати, але ви заклопотані справами, пане де Бланко, і я не маю права зловживати вашим часом. Однак ви мусите погодитись, що ваше співробітництво з синьйором Граціо почалося в перші дні детанта, чи не так?
— Ви хочете сказати, що я лівий бізнесмен? — посміхнувся де Бланко. — Ні, я монархіст, тобто живу у світі реальностей. Мій брат працює у сфері бізнесу з Америкою, я — зі Сходом, дядя підтримує контакти на Європейському континенті; нормальна життєдіяльність планети неможлива без і поза надійними контактами з російським колосом, краще солом’яна згода, як золота звада.