Перверзія
Шрифт:
2. Розшукати Респондента нам з Доктором пощастило щойно в четвер, 4 березня Anno 1993, близько десятої ранку, в поліційній дільниці 305, куди Респондент потрапив уночі з 3-го на 4-те березня смертельно п'яним і непритомним.
3. Увесь подальший день 4 березня, а також ніч із 4-го березня на 5-те Респондент проспав непробудним сном на віллі «Мелюзина» в околицях Поссенгофена, де Доктор поклав його в ліжко, стимулювавши сплячку ризикованою дозою рослинних та ін. галюцинативних засобів (morphini hydrochloridum, scopolamini hydrobromidum, aconitum, solanum etc. ibid.).
4. 5
5. фактично до самого австрійського кордону Респондент не виявляв жодного зацікавлення навколишньою ситуацією.
6. Прийшовши до тями вже на австрійській території, Респондент дещо ожив, називаючи себе «історично підданим тутешньої держави» і почав у зв'язку з цим вимагати «пару ковтків алкоголю». Він отримав їх від мене (білий ром «Баккарді» — келишок, потім другий).
7. В околицях Інсбрука Респондент помітно зарухався, просив зупинити авто і навіть, з'їхавши з автобану, повернути до міста, де в нього, мовляв, є знайомий аптекар, якого він мусить провідати. З'ясувати особу згаданого аптекаря, як і те, чи такий суб'єкт узагалі існує, поки що не вдалося.
8. На австрійсько-італійському кордоні (перевал Бреннеро) Респондент виявив короткочасне занепокоєння властиве всім його співвітчизникам при перетині кордонів: чи все гаразд з його документами і чи впустять його до Італії. Однак іронічне наставления прикордонників розвіяло всі його побоювання.
9. На теренах Альто-Адідже Респондент ще пожвавішав і з невідпорною настирливістю повторив вимогу щодо «двох-трьох ковтків», які врешті отримав (бренді «Шантре», кишенькова пляшка).
10. Майже всю дорогу до Брессаноне повеселілий Респондент вів мову про знайомого барона, що має власний замок десь неподалік, у Південному Тиролі.
11. Особливо прикметні дані про барона (для з'ясування в четвертій канцелярії інформаційного підвідділу): порівняно молодого віку; войовничий — донедавна провадив затяжні військові дії проти сусіднього єпископа; добре стріляє з арбалета; одружений, дружина — молода приваблива португалка, що її тримає замкнутою у ретельно пильнованій вежі свого замку; останнім часом барон перебуває в летаргічному заціпенінні внаслідок укушення минулого літа невідомою мухою.
12. Під час недовгої зупинки між Брессаноне і Больцано Респондент цікавився, чи знаємо ми з Доктором, де тут знаходиться село під назвою Тенно. Доктор і справді знайшов місцезнаходження означеного села, розгорнувши з цією метою докладну автомобільну мапу. Респондент заявив, що «за це треба випити» і після непереконливих умовлянь отримав своє (чарка «Мартелю»).
б/н. З огляду на те, що Докторові набридло виконувати свої безпосередні обов'язки, за кермо пересіла я. При цьому довелося вислухати від Респондента не зовсім доладну розповідь без кінця і початку про його пиятику з якимись азилянтами у Мюнхені на Швабінгу (треба розуміти, саме ту
14. Після Тренто за кермом знову був Доктор (почуття обов'язку ще раз перемогло). Респондент робився чимраз активнішим. З певного моменту Респондент почав співати. Було виконано близько восьми-дев'яти українських пісень переважно народного змісту. Запам'яталася пісня з часто повторюваним рефреном «ду-ду», «ду-ду». Підвідділу народної творчості та етнографії — з'ясувати.
15. Не доїжджаючи Верони, Респондент узявся цитувати Шекспіра не зовсім точно англійською, а також українською, польською та російською. Просив порівнювати якість перекладу. Доктор (від цього?) мало не потовк зустрічний «опель-кадет».
16. Між Вероною та Падуєю Респондент уперше зауважив виноградники, хоч насправді вони виникали й раніше. Респондент шалено активізувався і щохвилини просив зупинити авто, вдихнути повітря, співати разом з ним, дати йому «чогось кайфового» (віскі «Джім Бім», чверть пляшки просто з пляшки).
17. Неподалік розв'язки перед Местре-Маргерою (траса Е70), Респондент закликав нас підібрати якусь божевільну молоду італійку, що намагалася зупиняти авта. Респондент заявив при цьому, що давно не бачив таких сильних жіночих ніг, обтягнутих чорним.
18. Щойно після Местре мені вдалось остаточно переконати Респондента, що за згаданою жінкою (дівчиною?) повертатися все ж не варто. Це було досягнуто ціною вливання у Респондента чергової дози, якої Респондент вимагав з потроєною невідпорністю (знаний Монсиньйорові настій «Падуча зірка», на три чверті (!) розведений мінеральною водою «Люцифер»).
19. Після спожиття означеного дрінку (трунку) Респондентові немов заціпило фактично до самої Венеції. Навіть відомий Понте делля Ліберта при в'їзді на Острови не справив на нього враження.
20. Близько 17-ї год. ми досягли Островів і припаркувалися в околицях Тронкетто. Дорогою від паркінгу до зупинки водяного трамваю № 1 (надалі — вапоретто) Респондент сяк-так оклигав.
21. На зупинці (кінцева, Тронкетто) було досить велике з'юрмлення мешканців та гостей Венеції. Респондент ізнову ожив при всіданні до вапоретто, коли почув близько себе у штовханині, як хтось когось назвав «putana». Респондент тут-таки заявив, що італійці дуже схожі на українців.
22. Під час пропливання від Тронкетто до П'яццале Рома Респондент зауважив, що Венеція зовсім нецікаве місто.
23. На П'яццале Рома Респондент звільнив сидяче місце для якоїсь пані в пончо і панчохах, а мені й Докторові повідомив, що венеційки дивляться прямо в очі, після чого до самої Ферровії намагався ловити погляди присутніх на палубі жінок і увесь час вертів головою.
24. На Ферровії Респондент виявив шалене здивування тим, що Венеція має залізничну станцію. Респондент сказав, що «це змінює деякі моменти».
25. Пропливаючи під мостом Скальці, Респондент наголосив, що в його школі вчився хлопчик на прізвище Скальський.