Кобзар 2000. Soft

Капранови Брати

Тут мій знайомий починає відчувати, що він сам щось хаває. Незрозуміло що саме, але якийсь номер у чорного пролазить. Батя ж не вчорашній, щоби не відрізняти лобову гру від гри з перевагою. Нарвався-таки на гастролера. Розводить його чорний, тільки як? Ви можете мені не вірити, але враження лишалося таке, наче карти почали рухатись в колоді самі по собі і складатися на користь чорного.

Батя заозирався. Охорона стояла далеко і навряд чи могла бути причетною. Чорний був так само застібнутий на всі гудзики, тасував карти в натрус, по-лоховському, тільки посміхався зверхньо, як і завжди. Єдине, що було дивним, це запах. Якимись різкими

закордонними парфумами віяло від чорного прямо в носа, і пашіли вони, здається, сіркою. І що цікаво, найбільше Батя попадав на своїй роздачі. Він уже весь свій арсенал перепробував, але обов’язково котила зрада. Чи то цей запах сірки розум відбив, так що не можна було двох карт порахувати, а чи то пальці від нього чутливість втратили. Пробував Батя навіть без шансів грати, так іще гірше. Карти лоху валили безумні.

Сидить оце Батя, думає-гадає, що ж робити, а сам потрошку почина партнеру баки забивати.

Взяв ашички, кістки, з-під столу, в руках покрутив.

–  А чого це вони такі великі? Який же це баран був? Це у вас, мабуть, з корови?

А чорний посміхається:

–  Ця кістка є і в барана, і в корови, і навіть в людини.

–  В людини?

–  В людини. Але ця нехай буде з корови, якщо вам так легше. І отут Батя вперше в житті перелякався.

А треба вам сказати, що в ті часи на катранах різні люди тусувалися, блатні, ділові - всякого було. І перелякати чимось професійного катайла було важко. Але тут в один момент все тіло вкрилося потом, і став Батя мокрим-мокрісіньким. Він спробував згадати якусь молитву, та де там! Замість бабусиних молитов на думку спадали лише ігроцькі приказки. І нічого він кращого не вигадав, як просто плюнути тричі в карти.

Тут чорний гучно зареготав.

–  А ти забобонний!
– це була його перша щира емоція.
– Я ж попереджав, що зі мною краще не сідати.

Взагалі треба сказати, що лох поводився дуже дивно. Він охоче подвоював куш, але не показував жодних ознак азарту. Начебто це для нього не сума, і грає він хіба що з нудьги. А на кону, до речі, стояло все, що мій знайомий з напарником набомбили за сезон. Великі гроші на той час. І тут, одсміявшись, цей чорний лох робить номер, вище якого не буває. Він раптом каже “даве”, а це означає, що або подвоюй ставки, або зливай воду, і пропонує:

–  Я знаю, грошей більше у тебе нема. Але є одна річ, на яку я б охоче зіграв… - а тоді помовчавши.
– Давай зіграємо на твою душу.

Уявляєте собі?

–  Як це так, на душу?

Батя пополотнів. Якщо раніше йому було просто страшно, то тут уже в голові виникло одне-єдине бажання: кинути все - гроші, карти, фраєра, і якнайшвидше втекти. Зробити ноги, так щоб і охоронці не догнали. Втекти подалі і заховатись. Як маленькому хлопчиську.

А чорний спокійно так пояснює, що треба буде всього-на-всього написати розписку, мовляв, так і так, передаю свою душу проти картярського боргу, і розписатися.

–  Кров’ю?
– хоробриться Батя, а сам уже неживий.

–  Навіщо?
– сміється чорний.
– Ніякої крові, це все забобо-ни. Навіть нотаріуса не треба. Просто розписатися, і все. І парфуми його закордонні прямо в носа б’ють, тхне сіркою, хоч респіратора надягай. Просто газова атака. Охоронці за спиною мовчать, наче нема їх. І майже вирішив тут Батя бастувать. Але ігроцька гордість десь заворушилася, і спитав він, проти чого будуть його душу грати.

–  Як проти чого?
– Питає чорний.
– Називай суму.

Батя

ковтнув сухим горлом. Руки тремтять, в голові чортзна-що робиться, але пасувати проти лоха просто в падло. І тоді говорить він:

–  Граємо мою душу проти твоєї душі.
– Сам не знаю, навіщо це сказав. Напевне, з принципу.

–  Проти моєї?
– у чорного аж очі полізли з орбіт. Він до охорони обернувся.
– Він хоче грати свою душу проти моєї.

–  А отак-от.
– Батю тіпає, але він тримає своє.
– Душу проти душі, і ніяк інакше.

Охоронці аніруш. Чорнявий посміявся трохи, а потім заспокоївся, і каже:

–  Ти гадаєш, у мене?.. Ну давай, - каже.
– Такого я ще не бачив.

А роздача була якраз на руці мого знайомого. І знову здалося йому, що карти в його долонях заворушились. Погода зіпсувалась. Налетіли свинцеві хмари, хоч синоптики зранку обіцяли без опадів. Навкруги в одну мить настав морок, наче зник пляж, кав’ярня, люди. Наче вони вдвох лишилися у всьому світі. І цей запах сірки прямо в носа.

Батя зважив колоду у руці, а тоді так акуратно здає собі зайву карту. Чорний нічичирк. Батя піднімає свої стирки, а зайвої нема. Тут він карти на стіл шмяк!

–  Негарно так, пане добродію! Казали, колода нова, з кіоску, а самі підковані стирки заправили.

Чорний спочатку не зреагував.

–  Не мороч, - каже, - голову, грай.

Батя на принцип. Мовляв, коцана колода, і все.

Тоді чорний каже:

–  Доведи.

Батя спересердя зарядив кулаком по столу так, що ніжки наполовину в пісок вгрузли:

–  Мажемо по банку, що розкладу зараз цю колоду по мастях!

Це він, значить, на весь банк ставить, що розкладе масть до масті, тому що, мовляв, карти краплені, і виходить, що партнер мухлює.

Чорний позіхнув картинно:

–  Ну давай, розкладай. Якщо не хочеш на одному програти, програвай на іншому. Бо колода новенька. Я знаю, що ти карти мітив, але все одно у тебе нічого не вийшло. І не вийде.

Батя і справді колоду мітив - там зігне, там нігтем надавить, але у цей момент карти на столі знову заворушились, сорочки, де були зім’яті, самі по собі розправились, і колода стала, неначе тільки-но з целофану.

Слово честі, так і було. І тут Батя набирає повні груди повітря, зухвало так бере колоду, перевертає картинками догори і спокійнесенько починає розкладати по мастях. Чорний аж зубами заскрипів. І правда, не було ж домовленості, що сорочкою догори треба розкладати. Так що виходить без кляуз.

Розклав мій знайомий карти по мастях, акуратненько так, щоб усі картинки видно було, і дивиться собі на чорного. Той почорнів ще більше. А робити нема чого. Він всю капусту щойно виграну від себе відсунув, а Батя тоді каже:

–  Пиши розписку.

Той заозирався, мовляв, нема на чому, а Батя порожню карту дістає, яка є в кожній новій колоді, і ручкою пастовою клацає.

Чорний зрозумів, що нема де дітися, взяв ручку, і тут як ливане з неба. Пляж в одну мить річками потік. І блискавка прямо поруч - бабах! Знову сірка прямо в носа, певно, від блискавки. Моторошно, хоч і день навкруги. А чорний, що сидів під парасолькою, вже розписану карту простягнув. Взяв Батя карту, гроші почав складати, і в цей момент знову блискавка прямо в море - бабабах!! В кількох метрах від прибою. Правда, справжньому шпільовому такими зіхерами памороки не заб’єш. Батя акуратно зібрав лаве, а коли підняв голову, поруч вже не було ані чорного, ані його охоронців.