i c66bbbbf7dda0d4b
Шрифт:
вбитого посла Айзена дещо цікаве…
право на допит. Але про перстень — ані пари з вуст!
120
121
— Сподіваюсь, ви не кинули цей перстень на своє
— Ваші повноваження
ліжко без нагляду? — уїдливо зауважив Олексій.
вона, — але за яким правом нас тут тримають? По-
Муся почервоніла, згадавши, який безлад звикла
переджаю: це скандал!
залишати в місцях свого перебування.
Муся поглянула за перегородку: чи не бачать їх
— Звісно, ні! Він у мене в саквояжі! — образилась
дві інші «заарештовані» за її наводкою нещасні па-
вона.
ні в очікуванні на свою чергу, — і виклала на стіл пе-
— Еге, — засміявся Крапка. — Я туди, вибачте, за-
ред очима княжни перстень.
зирнув, перебуваючи під вашим арештом. У ньому
Він яскраво зблиснув, ніби давно очікував на та-
чорт ногу зламає!
ку можливість — довести, хто тут головний.
— Чорт не зламає! Хіба що ви зламали свій ціка-
— Ваш? — запитала Муся. — Здається, в перший
вий ніс!
вечір він привернув до себе неабияку увагу. Рідкіс-
— Майже, — згодився Крапка. — А що там у вас?
на річ…
Якийсь набір юного маніяка: обценьки, скальпелі,
А далі Муся уявила себе героїнею улюблених де-
пензлики, склянки…
тективів свого кумира.
— Це знаряддя для слідчих дій! — обурилася Му-
Вона знала, що за текстом улюблених романів
ся. — Усе за Шерлом!
так і мусить бути: чарівна жінка, що сиділа навпро-
— Он воно як… — промовив Олексій. — Ваш улюб-
ти, відкинула пахітоску і затулила своє прекрасне
лений писайло доктор Шерл може вами пишатися!
обличчя руками.
— А Шерла попрошу не чіпати, вельмишанов-
«…Речовий доказ варто пред’являти несподіва-
ний! — спалахнула гнівом Муся. — Ви його мізинця
но, — пронеслись в її голові рядки кумира. — У кра-
не варті!
щому випадку фігурант відреагує миттєво, але якщо
На тому і розійшлися.
цього не сталося — зверніть увагу бодай на кінчики
Сперечатися з Мусею Крапка не бачив сенсу…
його вій».
Княжна нарешті відсторонила тонкі персти від
* * *
лиця — кінчики її вій були вологими.
…Княжна Анастасія Вілінська непевним рухом з тре-
— Це так… принизливо… — прошепотіла пані
тьої спроби вставила пахітоску в довгий бамбуковий
Вілінська. — Це таємниця, про яку в світському то-
мундштук.
варистві не знає ніхто! Крім… — вона кивну-
Олексій підніс сірник.
ла
і додала з жахом: — Але я його не вбивала, прися-
чя і занурилась в читання поданого їй посвідчення.
гаюся…
Випустивши ще одне кубельце диму, повернула
Муся підсіла ближче і поглянула на жінку співчут-
аркуш.
ливими очима:
122
123
— Щоби ми змогли допомогти, вам доведеться по-
ся з газет, що він у числі пасажирів… Це був шанс
ділитися цією таємницею з нами.
з’ясувати стосунки…
Анастасія стурбовано поглянула вбік Олексія.
— Це зрозуміло? — запитала Муся в Олексія.
— Це моя помічниця! — поквапився запевнити
Той ствердно кивнув, Муся кивнула княжні, і та по-
той, і Муся спалахнула від гордості.
вела далі:
Анастасія дістала з рукава крихітний білий носови-
— …Так! Я заходила до нього увечері! Вимагала
чок і, час від часу прикладаючи його до очей, уривча-
лише одного: аби він узаконив сина! Самі розуміє-
сто провадила:
те — моє становище в світі зобов’язує… Він… Він… —
— …Два роки тому ми приїхали до Парижа, аби об-
княжна схлипнула, знову прикрила обличчя руками
вінчатися… Напередодні він подарував мені цей пер-
і здушено вигукнула: — Він висловив сумнів щодо
стень… Митіньці тоді вже піврочку було… А на ранок
свого батьківства! Негідник!
він щез…
Її прекрасні очі гнівно зблиснули.
Олексій незрозуміло затряс головою:
— Тоді я кинула перстень йому в обличчя і пішла
— Стривайте! Хто щез? Хто куди і до кого при-
геть! Але я не вбивала…
їхав?
Вона розридалася, повторюючи:
Муся гнівно зиркнула на нього, мовляв, от дурні чо-
— Це так… так принизливо, так жахливо… Я цьо-
ловіки — нічого не можуть зрозуміти, і переклала
го не витримаю!
Крапці почуте:
Муся співчутливо захитала головою, ледь не кида-
— Її світлість каже про те, що у неї з паном по-
ючись обіймати нещасну.
слом Вільгельмом фон Айзеном був… було… кохан-
Олексій звів очі до стелі: о загадкова жіноча душа!
ня. Від якого у її світлості народилася дитина — хлоп-
Ще пару годин тому одна запроторила іншу під
чик Митя. Роман… тобто кохання, мало завершитись