i c66bbbbf7dda0d4b

Unknown

давав. За ніч!

…Щойно всілися разом за скляний столик біля вік-

Уже не кажучи, що і сера Гершеля читала, і мсьє

на, щоби нараду провести, тобто — «карти звірити», Бартильйона, і Гросса… І, до речі, земляка вашого, як у двері офіціант постукав.

пана Рудого, теж опанувала.

Олексій відчинив — той зі срібною тацею стоїть.

— Гм… — розгубився напарничок, — Георгія Ми-

— Шампанське, — кланяється, — для пані, горі-

хайловича я добре знаю.

лочку — для пана. Як домовлялися.

—

Так отож! — зраділа Муся, побачивши, що пере-

— Ну, ставте, — зрадів Олексій.

магає горе-напарника.

Офіціант невидимий пил зі столика змахнув, бокал

Витягла з-під подушки брошурку доктора Шерла

і чарочку поставив, блюдечко з лимоном і тістечком

і нею переможно в повітрі помахала:

посередині примостив, вклонився і пішов геть.

— А найбільший мій учитель — ось! Тут усе так лег-

Муся докірливо на чарку глянула і зітхнула:

ко і ясно прописано, не гірше ніж у містера Конан

— Пияк — знахідка для шпигунів…

Дойла! Тут і аналіз. І методи. І весь науковий підхід.

— Я теж так вважаю, — радо кивнув Олексій і по-

А ви… — і перекривила: — «Романчики любовні»!

дав їй бокал. — Але за нове знайомство не гріх!

Зовсім як мій татусь кажете.

Це правда, подумала Муся, беручи до рук бокал.

— Ну, про ці брошурки нічого не можу сказати, —

Цокнулись, випили.

з повагою відповів Олексій, — а по всіх інших пара-

І голови над столиком зсунули, мов змовники…

110

111

* * *

звільнився і тепер тут у приватному, так би мовити,

— Отже, який пасьянс у нас виходить? — хвилиною

порядку…

пізніше говорив Олексій Крапка, — Я потрапив сю-

Муся аж дихання зачаїла!

ди, маючи дві підозри: посол Айзен займається, тоб-

А потім не витримала, скрикнула:

то займався, промисловим шпигунством. Кілька років

— Креслення пропало?!

тому я це майже довів. І докази мої були беззапереч-

— А ви звідки знаєте? — підозріло глянув на неї

ні. Але дещо сталося… Дещо таке, що змусило мене

Олексій.

відступитися. Айзен викрутився. А мене з розшуково-

— Здогадуюсь… — забурмотіла Муся, скроні поти-

го департаменту в околоточні розжалували і від усіх

раючи. — Вирвалося… Будь ласка, продовжуйте!

справ відсторонили.

Я більше ані слова не скажу!

— Через що таке сталося? — запитала Муся.

І про всяк випадок обома руками затулила рота.

— Це довга історія, — спохмурнів

Олексій. — До-

— Це було креслення, зроблене в одному примір-

вга і надто особиста…

нику — особливого типу аероплана, — продовжував

Помовчав, і Муся помовчала, спостерігаючи, як по

Крапка, — котрий здатен злітати з палуби корабля…

обличчі Олексія тінь пробігла — ледь помітна, але Му-

Муся своїм розумом, що його б, як тато дорогий їй

ся спостережлива.

не раз казав, приставити б до чоловічої голови, ро-

— Ну от, — продовжував Крапка, — тепер тут, у Ки-

зуміла, що треба їй чемно поводитись, адже вперше

єві, сталося таке. До речі, ви про це замітку читали, з серйозним слідчим розмову вела — але натура над

якщо в моїх речах порпались…

ним гору взяла: знову скрикнула несамовито:

— Але ж і ви мої роздивлялися! — не втерпіла по-

— А у нас, у Петербурзі, вбито морського інженера, дати репліку Муся.

котрий розробляв якісь секретні воєнні кораблі! І слід

Олексій зморщився, але вирішив ніяких зайвих

від того вбивства сюди, на «Царицю Дніпра», веде!!!

слів не говорити — адже з таким напарником тільки

Зірвались обоє зі своїх місць.

зачепись! — і продовжував міркувати вголос:

Один одному в очі дивляться, мов два хорти, що

— …Сталося таке. Було розгромлено авіаційну

слід узяли.

майстерню, в якій інженери-авіатори на чолі з про-

Але не встигли і слова промовити, як почули з па-

фесором політехнічного інституту Миколою Артем’є-

луби, де публіка розважалася, несамовитий лемент.

вим та інженером Федором Фердинандовичем Ан-

Довелося «карти» скласти — і прожогом обоє на

дерсом займалися розробкою аеропланів. У газеті

палубу кинулись.

написано, що це було звичайне хуліганство. Але Ан-

* * *

дерс, котрий, до речі, в моєму околотку живе, на Фун-

дуклєєвській, сам мені повідомив по-секрету, що та-

— Це удача! Удача! Візьми крупним планом! — пошеп-

ки пропало звідти щось важливе. Ну от. Я зі служби

ки кричав режисер оператору.

112

А той, звісившись за борт, несамовито накручував

ручку кіноапарата.

Пасажири, зокрема їхня чоловіча частина, так са-

мо висіли на перилах, вказуючи пальцями вниз, жін-

ки репетували і голосили, матроси безтямно снували

серед них, вхопивши хто багор, хто — канат.