Факир
Шрифт:
Минав час. Рана все бльше кровоточила й болла. Я, як мг, затискав рукою... Невдомо, скльки б ще пролежав, остергаючись нового... Можливо, сконав би вд утрати кров. Та нагодився Андреас. Розгнав мо страхи, знайшовши прив'язаний пстолет. Я наказав лишити все як . Сподваюся, це вам допоможе.
Мстер Казандзакс замовк. Оце й уся "казочка". Але за мить напружився й додав:
– Це Брссон.
– Бль заважав, але порть стерпв. Лише скривився.
– Тльки вн. Бльше нкому. Ех, шкода, що в мене рука... Я б його розрвав! Та нчого... На неб все бачать.
Казандзакс розсював таку переконансть, що мимовол й справд хотлося встати й побгти арештувати Брссона. Але "детективи" не бгли. Керував тверезий розум. Шеф. Директор. Бос. А емоц на бек-вокал.
Лисиця зввся , ставлячи стльця на мсце, сказав:
– Гаразд. Видужуйте.
Казандзакс кивнув.
Тейлор теж пдввся.
Попрощавшись, рушили.
28 вересня 1993 року, острв Авг, 11 год. 18 хв.
Ще одна НП... "Надзвичайна подя". "Над-звичайна". х за ц майже три доби, на жаль, не бракувало могло вистачити на клька чихось життв. Спокйних. Неспшних. - срих. Як у бухгалтера задрипаного лспромгоспу.
Дорогою "прихопили" Андреаса. Той показав фатальне мсце.
Коли садвник пшов, розпочали.
Праворуч вд головно але, якщо йти вд пансонату, до одного з дерев прив'язано пстолета. З глушником.
– HARDBALLER, AMT, AUTOMATIC, CALIBER 45, - прочитав Лисиця на блискучому метал, зблизька роздивляючись зброю.
– Гм...
– Усмхнувся.
– Красунчик...
– Ну, ви дате!
– обурився Тейлор.
– Ваш "красунчик" мг легко вдправити Казандзакса слдом за Лукасом. Назавжди. це не смшно!
– Н, - мовив Богдан, наче поетового "назду" й не було, - ви тльки погляньте. Це ж просто шедевр. Як досконал лн, який дизайн. Сюди вкладено душу. Душу майстра.
– Ага, - хидно закивав Марк, - щоб нш вддавали Богу душу.
– Не розумтеся ви на естетиц, - пдморгнув Лисиця.
– Подивться лише.
Тейлор теж наблизився. Справд. Чоловча грашка мала деальну форму. Продуманий дизайн. Виразн виступи на рукоятц. - випромнювала магнетизм. Хотлося взяти ... Одведи, сохрани й заступи! Поет ледь не перехрестився. Свят-свят-свят!
– Та ну вас...Тьху!
Вн вдхилився й злостиво плюнув. Для надйност - через лве плече. Правда - лише раз...
А Лисиця продовжив.
Вд спускового гачка тяглася ледь видима мцна волоснь, прилаштована так, що коли алею хтось рухався й зачпав , пстолет стрляв.
Неподалк у трав знайшли гльзу. А бльше - няких слдв. Усе чтко. Професйно. - просто. Вр-ту-оз!
Ще раз оглядаючи самострл, Тейлор запропонував експеримент. Стати на мсце жертви. Богдан погодився, хоч бажання особливого й не мав. Коли опинився там, де мстер Казандзакс отримав кулю, Тейлор прицлився. Лисиця почувався
– Гаразд, досить, - гукнув Марк почав вдв'язувати зброю. Богдан тльки й чекав на те. пдтюпцем побг до приятеля.
Тейлор дстав магазин - порожньо. Усе логчно. Лише один пострл.
– Що я можу сказати...
– провадив поет.
– Оцю штукою Казандзакса вбивати не збирались.
– Ви впевнений?
– з дитячою цкавстю запитав Богдан.
– Так, - категорично вдрзав поет.
– Дивться: з "Великим Змм" ви приблизно одного зросту. Прицлившись, я побачив, що шлях кул проляга ледь вище вашого плеча, ну, в крайньому раз - легенько зачпа його. Казандзакса ж серйозно поранено. Злочинець прорахувався або схибив, коли закрплював зброю.
– Може бути, - промовив Богдан.
– Роблено все ж на око. Прилади за собою навряд чи возить. Та й хтось обов'язково побачить, коли довго вовтузишся. Хоч мсце й вддалене. Чи... Стривайте-стривайте, Казандзакс ходить у легких туфлях на низькй пдошв, а бга в кросвках. Я х щойно бачив. Там пдошва значно вища. Так-так. Тому поранення й вийшло серйозншим.
– Чудово, - зрадв поет.
– Це ще бльше пдтверджу, що Казандзакса вбивати не збиралися. Нацлилися б значно нижче та лвше - няких шансв. Фнта...
– Якщо все так, замах мав ншу мету. Тльки яку?
Тейлор неквапно заховав зброю до кишен. Потм вдповв:
– Може, хтось (не виключено, що й мстер Брссон) просто захотв пдлякати Казандзакса. цим насолити. Та й причини . Або ж справжнй злочинець (а хто це - ми, може, навть не припускамо) хоче ТАК завести нас на манвц. Щоб збити з правильного шляху. Й заплутати слди. Пам'ятамо, що вн узяв час. До появи зв'язку з материком.
– А якщо все ж таки хотли вбити?
– Богдан почухав "думалку". Але швидкого результату це не дало.
– не вийшло. Що тод?
– Захочуть ви-и-и-правитися.
– Останн слово Тейлор вимовив повльно. Щоб зробити його "ключовим".
– , мабуть, якнайшвидше. Убивцю пдганятиме час. Та-а-ак... Чекамо нових подй. навряд чи примних.
– Казандзакса треба охороняти, - напружився Богдан.
– Доручимо це Феодоросов й Андреасу. Нехай чергують. Феодорос, до реч, щось не дуже поспша з ремонтом. Вам не здаться?
– Не знаю, - покрутив головою Марк.
– З тими баками одним махом не впорашся. Та й небезпечно це. Упореш дурницю - можеш перемогти в росйськй рулетц. Там спецальна технологя.
– А що коли вбивця - Феодорос?
– Лисиця, схоже, не дуже врив свом словам. Але "протестувати" х на приятелев - чом би й н?
– Сам зпсував баки. Сам не поспша ремонтувати. Тягне час. Вичку. Усе за планом. Його планом.
– Убивцею може бути хто завгодно.
– Поет хитро подивився на Богдана.
– навть я. Чи мен ви довряте?
Лисицю закинули в човна. Посеред рчки. З стрмкою течю та без весел. кричати "рятуйте" заборонили... А й справд?.. Що Богдан про Марка зна? Знайом лише клька днв. Ого-го!.. Та н. Це вже тягне на окреме лжко в психлкарн. щиру дружбу з Наполеоном, Калгулою та "дорогим" Леондом ллчем...