Факир

Васильченко Вячеслав Николаевич

– Н. Ключв вд номера тльки два...

Бля дверей Казандзакс зупинився й сумно запитав:

– А як же тепер з факром-люзонстом? Я ж уже розтрубив...

– Усе в сил, - запевнив Лисиця.
– Тут без проблем. Про час я повдомлю.

Казандзакс повеселшав:

– Чудово... Гаразд. Бувайте.

Двер зачинились, легенько клацнувши. "Полсмени" усмхнулися. Щиро й беззвучно. Спрацювало! тепер Казандзакс (а це важливо!) матиме х за професоналв. - допомагатиме. А помчник - нколи

не зайвий. Якщо вн, звсно, не кат. Що виб' табуретку з-пд нг.

28 вересня 1993 року, острв Авг, 00 год. 39 хв.

– А ви непоганий актор, "мстере Теодоракс", - пдморгнув Лисиця, задоволений розв'язкою.
– Звсно, якби люди менше дивилися й читали детективв, вони б напевне знали, що някого суперусесильного "нспектора нтерполу" не сну. нколи не снувало. що вн - усього лиш вигадка. Хоч дуже схожа на правду. А нтерпол, тобто Мжнародна органзаця кримнально полц, насправд - нформацйний та методичний центр. завдання його - об'днувати сили для боротьби з мжнародною злочиннстю.

– А може, воно й краще, - уже серйозно мовив Тейлор, - накше наш обман не вдався б... Гаразд. Час. Я огляну реч, а ви - кмнату.

– Добре. Але спочатку ще раз обстежу трупа. Тепер освтлення у нас шикарне.

Тейлор заходився порядкувати бля шафи. Знайшов дв однаков чорн валзи та красивий Лукасв костюм, акуратно "розп'ятий" на вшалц. Огляд почав з нього. У кишенях - носова хустинка й товсте портмоне. Хустинка нчого цкавого не повдомила. В портмоне - грош. Американськ долари грецьк драхми. Все. Бльше нчого.

Подивився на Лисицю. Той клопотався бля трупа. Може, що та й знайде. Дав би Господь. Бо поки усе - в густому туман. жодного зблиску не видно. Е-е-е-ех!

Продовжив огляд речей. Дстав ключ взявся вдмикати верхню валзу.

– Мстер Чуж Обличчя!
– вигукнув Богдан, ц злякан слова гахнули на всю кмнату громом серед ясного неба.

Тейлор пошепки запитав:

– Що ви сказали?

– Мстер Чуж Обличчя, - тихше повторив Богдан, дивлячись на поета широкими, до смерт наляканими очима. Потм непоквапом опустив погляд на трупа.

– Це такий жарт?

Тейлор невпевнено наблизився.

– Мстер Чуж Обличчя, - втрет повторив "нспектор нтерполу" кивнув на труп.

Тейлор поглянув на Лукаса. Богдан почав стягувати з його голови майстерно виготовлену маску.

– Шикарний жарт, мстере Лукас... чи пак мстере "Дволикий"...
– знайшов силу для рон поет. Вн оговтався першим.
– Не сподвалися зустрти вас саме тут в такй непривабливй рол... Закон карми. Спрацьову чтко. Завжди скрзь. Якою валютою платиш, такою решту отримуш. Справедливо.

– Так, - сказав Богдан.
– Але до вбивц мстера Лукаса це нас не наближа... Чи як там його насправд... Цього, мстера Чуж Обличчя... Тим бльше, коли ми вже пошилися в "професйн детективи", а наш можливост серйозно збльшились... Гаразд. Закнчуймо та забираймося геть. Не бажано, щоб убивця дзнався про наш вдвдини. Це може

нашкодити.

"Слдчий" знову повернувся до шафи взявся до Лукасового багажу. Замки вдмкнулися легко. Верхня валза вщерть заповнена одежею: сорочки, спортивний костюм, близна. Нчого особливого. Усе, потрбне звичайнй людина для мандрвки. Чи - вдпочинку вд вирольоту життя.

Перейшов до друго.

– Ох ти ж, бсова личина, - вирвалося в поета, коли поглянув на вмст. Потм додав: - Ви тльки погляньте сюди, мстере Фокс.

Лисиця пдйшов з цкавстю зазирнув. Дв третх валзи займали прозор целофанов пакети з масками перуками, а також - рзномантн баночки-коробочки. Третину ж простору займала... збрка Марка Тейлора. "Ревю заплаканих небес". Оточена порожнечею.

Богдан подивився на приятеля. Той довго не роздумував. Нахилився й дстав книжку. Став гортати. Ого! Вирвана сторнка!!!

– Це вже зовсм цкаво. Але погляньте й на мою знахдку.
– вн пдвв поета до небжчика.

Тейлор важко проковтнув. Побачена картина вивергала моторош. Без маски мстер Лукас постав навдивовижу потворним. Потворнсть ця скорше набута, нж вроджена. Скидалося на те, що шкра на обличч серйозно обпечена.

– З такою "фзю", - зауважив мстер Тейлор нервово пригладив волосся, - шикарн-н-ний костюмчик вд Кардена не допоможе. Про успхи казанови й не мрй... Вртуоз гримування.

– Ваша правда, - погодився Богдан.

– Страшна картина, - мовив "слдчий Теодоракс" рушив до шафи, а вже там додав: - Фльм жахв.

За клька хвилин закнчили. Замели слди й тихенько залишили кмнату, замкнувши ключем. знову м'яка килимова доржка приглушувала кроки нчних шукачв пригод. це добре. Тамниц люблять тамничсть.

28 вересня 1993 року, острв Авг, 00 год. 57 хв.

Напруга сьогодншньо ноч спала лише тод, коли переступили порг Лисициного номера, який став "оперативним штабом". Тут "слдчий Теодоракс" та "нспектор нтерполу Фокс" почувалися захищеними. Тихо замкнувшись, "детективи", наче псля команди, втомлено попадали в крсла. Лисиця вдкинув голову назад заплющив оч. Тейлор же поспхом дстав сигарету , вже не питаючи дозволу, жадбно до не припав. Нби щойно пережив клнчну смерть вд тютюново спраги.

Так минуло клька хвилин. Для детективв вони лишились непомченими. Надто мало х навть для маленького вдпочинку. Псля тако роботи.

– Отже, мстер Чуж Обличчя...

Це "воскрес" Тейлор. Вн уже позбавив сигарету недавньо привабливост тепер нещадно розправлявся в попльничц з бдолашним недопалком.

– Не думав, що вн опиниться серед нас, - повв вн, свши рвно й поклавши руки на поручн.
– Гм, "Дволикий"...

Трохи помовчавши, продовжив: