Дотик

Маккалоу Колін

Відповідь була позитивною, але за однієї умови: що Нелл склепає дві сталевих плити. Якщо їй вдасться це зробити, вона зможе опанувати токарний станок. І хоч як не хотілося Анґусу Робертсону це визнавати, клепати Нелл уміла добре. Але коли вона прийшла через три дні, щоб приступити до навчання, то побачила, що увесь цех стоїть.

— Зламався паровий двигун, — з тихою радістю в голосі заявив Анґус Робертсон, — а наш паровий інженер захворів, його скрутило від корчів.

— Який жах, —

сказала Нелл, підійшовши до двигуна, від якого валив пар, і відсунула від нього трьох чоловіків, які безпорадно уставилися на нього. — Скрутило, кажете? А що в нього таке? Сподіваюся, не пропасниця?

— Та ні, — відказав Анґус, з подивом і захватом спостерігаючи, як Нелл оглянула регулятор обертів, який відповідав за кількість пари, що проходила крізь ковзний клапан до камери згоряння. — У нього ревматизм.

— Завтра я принесу ліки, і ви йому їх передасте. Скажіть, нехай приймає по три пакетики порошку на день, запиваючи великою кількістю води. Це — старий і надійний китайський засіб проти ревматичних болів та пропасниці, — сказала Нелл, рукою намацуючи ключа, якого не було на місці. — Дайте мені, будь ласка, отой накидний ключ.

— Якийсь китайозний отруйний порошок? — аж відсахнувся Анґус і перелякано розкрив рота. — Та ні, я не стану давати його Джонні!

— Не меліть дурниць! — відрізала Нелл, змахнувши ключем. — Той порошок містить, головним чином, вербову кору та інші корисні трави — немає там очей тритонів чи жаб’ячих лапок! — Вона поглянула на регулятор з видом людини, безмежно здивованої тим, що таку просту проблему не змогли розв’язати раніше. — Противаги перекосилися, містере Робертсон. Перервалися два хомутики. Тут роботи ненадовго.

Через дві години махові противаги регулятора — мідні кульки завбільшки з кульки для пінг-понгу, а також стійка в зборі були встановлені на місце, а хомутики — знову припаяні до стойки. Кульки крутнулися, рухомі відцентровою силою, ковзний клапан відкрився, подавши достатню кількість пари в камеру згоряння, і маховик закрутився, знову приводячи в рух усю машинерію, яка працювала від парового двигуна.

Бід Тальгарт зайшов подивитися, а з ним — молодший компаньйон підприємства «Константин Дріллз» — містер Артур Константин.

— А є щось таке, чого б вона не знала чи не могла б зробити? — спитав Артур Константин у Біда.

— Я знаю про неї не більше, ніж ви, сер, — відповів Бід з формальністю, належною при зустрічі капіталіста з соціалістом. — Але мені здається, що її батько з тих людей, що все хочуть пізнати самотужки і помацати, а вона з дитинства завжди була при ньому. Професор Воррен каже, що ця дівчина настільки переважає своїх співучнів, що немає потреби навіть улаштовувати їй екзамен.

— Жахлива перспектива, — мовив Артур Константин.

— Та ні, скоріше попереджувальний дзвін, — відказав Бід. — І він каже мені, що серед слабшої половини нашого населення

є жінки, чиї здібності пропадають намарно. На щастя, більшість жінок задоволені своєю долею. А Нелл Кінрос є прикладом жінки, яка з презирством ставиться до своєї долі і кидає їй виклик.

— Тоді нехай ідуть у медсестри чи у вчительки.

— Це якщо їхні здібності не лежать в інженерній сфері, — відрізав Бід, не тому, що став палким прихильником жіночої рівноправності, а тому, що хотів вивести цього франтуватого чоловіка з рівноваги. Він та його однодумці дедалі більше займалися проблемами робітників, то ж чому не додати до цього суспільного спектру жінок?

— Пропоную вам, містере Константин, — сказала Нелл, підходячи до них, — придбати новий регулятор для вашого парового двигуна — гарне вкладання грошей. Оті хомути вже підварювалися багато разів, тому їх не вистачить надовго. Дійсно, один паровий двигун рухає всю вашу машинерію, але лишень тоді, коли він працює. Ви втратили сьогодні три виробничі години, а це — неприпустимо для хазяїна, який використовує лише один паровий двигун.

— Дякую, міс Кінрос, — стримано мовив Константан, — цим питанням займуться.

Нелл підморгнула Біду і важно пішла геть у своєму комбінезоні, гукнувши Анґусу Робертсону, який відразу ж поквапився до неї з виглядом чоловіка, якого присоромили — принаймні тимчасово.

Радісно вишкіряючись, Бід навмисне вирішив залишитися, щоб побачити, як міс Кінрос іще глибше посадить у калюжу Артура Константина та Анґуса Робертсона, зайнявшись токарним станком, до якого їй було не звикати, як качці — до води.

У ній є якась поезія руху, подумав Бід; вона рухається зі впевненістю та гнучкою грацією, а обличчя її зосереджене і несприйнятливе до всього того, що знаходиться поза межами сфери її діяльності.

— Не можу не дивуватися, які ви сильні, Нелл, — сказав він їй, коли прийшов на обід до її будинку. — Ви обходитеся зі сталевими предметами, наче з пушинками.

— Треба вміти піднімати, — сказала вона, зовсім не вражена виявом його захоплення її здібностями. — Ви знаєте, як це робиться, не можете не знати. Ви ж не завжди протирали штани у парламенті чи на переговорах з роботодавцями.

Бід аж скривився.

— Що мені дуже в вас подобається, так це ваша тактовність і дипломатичність.

Коли він прийшов, то виявив, що обід буде не затишною та комфортною розмовою тет-а-тет, а жвавою та гучною вечіркою, на якій були також присутні троє китайців та Донні Вілкінс. Смачна китайська їжа, гарна компанія.

Однак Бід швидко збагнув, що ніхто з хлопців не був закоханий у Нелл; вони радше були як брати та старша владна сестра, хоча насправді вона була наймолодшою.

— У мене звістка від Анґуса Робертсона, — повідомив він, коли обід скінчився і «брати» розійшлися до своїх підручників — екзамени були не за горами.