Дотик
Шрифт:
Але її свідомості він не знав. Вона нізащо не хотіла його туди пускати. Загадка — ось хто така Елізабет. Мишка стала спокійною левицею, але на цьому трансформація не завершилася. Хто вона така зараз? Він і поняття не мав.
— Хочеш поговорити зі мною про Джейд? — спитав Александр, нарешті проковтнувши увесь херес.
— Мені здається, що ти вже переговорив про неї з усім світом, тому я не хотіла б торкатися цієї теми, якщо ти не заперечуєш. Ми обидва знаємо, що може статися, і слова, колись сказані, не можна забрати назад, правда ж? Вони вже десь там, назовні, вони калатають як дзвони. — Її очі вкрилися плівочкою сліз. — Це просто немає сил
І тут відразу ж з’явилася Нелл — неначе за помахом палички диригента.
І Александр побачив у ній себе в жіночій подобі. Щось знайоме, але при цьому абсолютно нове. За шість місяців його відсутності Нелл виросла і з дівчинки перетворилася на жінку.
На голові кучмилося темне батькове волосся; її батьків тонкогубий рот видавався водночас і рішучим, і чутливим; він був підфарбований якоюсь рожевуватою речовиною, якою вона також злегка підмазала щоки. Її батьківське довге обличчя зі впалими щоками виглядало привабливо, але водночас попереджало, що вона — не та людина, з якою можна легковажити. У ній відчувалася владна сила. Шкіра Нелл була чистою та білою, злегка засмаглою аж до кінця шиї, а далі засмага переходила у колір слонової кістки. Як і матір, вона перейшла з турнюра на спідницю, яка здавалася ширшою ззаду, аніж спереду; спідниця була зшита з матерії кольору штормових хмар. Не пишна, міцна молода жінка на кшталт Рубі і не така ідеально пропорційна, як її матір, а дівчина, що комфортно почувається у своєму худорлявому тілі. А ще вона мала довгу лебедину шию — як і Елізабет.
Александр поставив келих, швидко до неї підійшов, спочатку взяв за плечі і потримав на відстані витягнутої руки, а потім посміхнувся і міцно притиснув до себе. За його плечем Елізабет бачила її обличчя зі щокою, притиснутою до батькового піджака, та заплющеними очима з довгими і густими віями.
— Ти прекрасно виглядаєш, Нелл, — мовив він, ніжно поцілував її в губи і провів до крісла побіля свого. — Налити трохи хересу для моєї дорослої доньки? — спитав він.
— Так, будь ласка, татку. Мені вже п’ятнадцять, і мама каже, що мені вже пора навчитися потроху пити вино. — Вона поглянула на батька іскристими від радості очима. — Увесь секрет у тому, щоб завжди пити небагато.
— Саме тому тобі дають херес у спеціальному келиху для хересу. — Він підняв свій келих, щоб випити під тост, і Елізабет теж підняла. — За нашу прекрасну доньку Елеонору. Нехай їй завжди щастить.
— Нехай щастить, — луною відізвалася Елізабет.
Завжди чутлива до атмосфери, Нелл ані словом не згадала Джейд та їхні біди. Натомість вона зосередилася на тому, що розповіла батьку про ту роботу, яку їй ввірила Рубі, і під час розповіді виявила чималу здатність до самоіронії, охоче розповідала про свої промахи, помилки, а також про те, як приємно було працювати з чоловіками, коли вони забували, що ти — жінка.
— Це трапляється у критичних ситуаціях, — пояснила вона, — коли єдиним, хто бачить вихід, є Нелл Кінрос, якій можна довіритися.
Від цієї теми вона перейшла до пожвавленої дискусії з Александром, темою якої були технічні проблеми, що виникли під час ціанідного збагачення руди, потім спалахнула гостра суперечка про переваги прямого та змінного струму. Прихильниками змінного струму були здебільшого молоді люди; Александр уважав змінний струм марнотратством, переваги якого
— Татку, Франті довів, що змінний струм здатен працювати з більшим навантаженням! Приводити в дію більші об’єкти, аніж телефони та електролампочки. Електромотори — жалюгідні механізми, але присягаюся, що за допомогою змінного струму електричні двигуни колись будуть в змозі рухати твою підвісну дорогу з вагончиком! — сказала Нелл, палаючи ентузіазмом.
— Але ж змінний струм не можна накопичувати в батареях, моя дівчинко, а накопичувати його треба. Генератор змінного струму означає необхідність постійної роботи динамо-машини, а це — страшенне марнотратство. Без накопичувальних батарей усе виробництво струму припиняється в той момент, коли виходить з ладу динамо-машина, а вони набули лихої слави через свої часті поломки.
— Одна з причин полягає в тому, татку, що якісь ідіоти намотують генератори послідовно, а їх треба намотувати паралельно. Ось побачиш, татку! Одного дня промисловості знадобиться така висока напруга і такі трансформатори, які зможе забезпечити лише змінний струм.
Ця доброзичлива суперечка тривала й далі, а Елізабет сиділа і слухала цю дійсно дивовижну молоду жінку, чиї знання та розуміння математики набагато перевищували знання та розуміння батька і чиє знання механіки взагалі було феноменальним. Принаймні в особі Нелл Александр мав споріднену душу; вона знала, яким ключиком можна добратися до його суті. Граніт і граніт. Згодом, подумала Елізабет, їхні доброзичливі суперечки переростуть у титанічні битви. Усе іще попереду.
Навівши свій пізній приїзд як виправдання, Александр відклав побачення з Анною на наступний ранок.
— Анна стривожена і невдоволена, — пояснила Елізабет Александру, коли проводила його до дитячої кімнати. — Вона хоче, щоб з нею була Джейд, а ми ж ніяк не можемо пояснити їй, чому Джейд не може з нею бути.
Вигляд меншої доньки шокував Александра. Він побачив давно забуту красу, нормальне обличчя, яке його уява під час відсутності встигла спотворити і перетворити на щось стигматичне, розпухлий живіт, що вибивався з-під широкого халата.
Але вона впізнала його, кілька разів повторила «тато», а потім знову почала завивати через те, що з нею не було Джейд. Коли Крильце Метелика спробувала заспокоїти її, Анна грубо відштовхнула няньку. Коли завивання та схлипування посилилися, Александр вийшов, не в змозі терпіти сильний сморід вагітної жінки, яка не слідкувала за собою і, у своєму теперішньому пригніченому стані, не дозволяла робити це іншим.
— Який жах, — мовив він у коридорі.
— Та отож.
— Коли приїздить молодий Вайлер?
— За три тижні. А тим часом сер Едвард потурбується про його пацієнтів у Сіднеї.
— Він привезе з собою акушерку?
— Ні, він каже, що з цим завданням прекрасно впорається Мінні Колінз.
— Я так розумію, що Анна не дозволяє Нелл підходити до себе.
Елізабет тяжко зітхнула.
— Так воно і є.
Перейми почалися в Анни через два дні, після того як наприкінці квітня прибув доктор Симон Вайлер; від початку й до кінця кожного нападу переймів вона верещала, несамовито борсалася і пручалася так сильно, що гінекологу довелося її зв’язати. Ані йому, ані Мінні Колінз не вдалося переконати бідолашну Анну в необхідності допомагати, заспокоїтися і виконувати накази. Усе, що знала Анна, — це що вона страждала від страшного болю, досі їй невідомого, і протестувала проти нього гучними, несамовитими і безперервними криками.