Дотик
Шрифт:
Джейд почекала кілька хвилин, надягла маленькі підштаники, які лежали біля ліжка, а потім дістала пляшку з хлороформом та марлеву пов’язку. Коли вона приклала марлю до його рота й носа і потихеньку накапала хлороформ, Сем почав звиватися, але настоянка опію тримала його достатньо міцно, аж поки снодійна речовина не справила свого ефекту — і він повністю обм’як. Ще кілька контрольних краплин хлороформу — і Джейд прибрала марлю з його обличчя. А потім відразу ж витягнула з-під ліжка важку шкіряну куртку. Напружуючи всю силу своїх жилавих м’язів жінки у повному розквіті сил, вона спромоглася засунути руки і тулуб Сема у цей шкіряний пристрій, перекинула через його спину штрипки і міцно
Усе це було зроблено такими чином, що Сем О’Доннел опинився в напівлежачій позі, його плечі та торс спиралися на кілька твердих валиків так, що якби він опритомнів, то побачив би, що лежить на ліжку. І останнє, що вона зробила: Джейд узяла голку з ниткою, підняла одне віко, підтягнула його угору і пришила до брови кількома швидкими стібками. Потім вона пришила віко і на другому окові.
Після цього вона обійшла кімнату і запалила всі лампи, чиї ґноти були підрізані таким чином, щоб горіти яскравим полум’ям, без копоті. Надягнувши свої звичні чорні брюки та жакетку, вона сіла на стілець і стала чекати. Сем дихав, але хрипко і нерівномірно, а його розкриті очі були мутні і позбавлені будь-якого виразу. Він прокинувся за півгодини, прокинувся від того, що його знудило. Але після обіду він нічого не їв, травлення мав прекрасне, тому не було нічого, окрім блювотного рефлексу.
Він прийшов до тями, не розуміючи, що сталося, і почав марно сіпатися, стараючись знайти точку опори, — аж поки не побачив Джейд, яка сиділа на стільці. Заспокоївшись, він почав совати руками в саморобній гамівній сорочці, ніяк не в змозі збагнути, чому ж він не може їх вивільнити. За все своє життя він жодного разу не бачив такої химерної одежини, яка обгортала його зараз від шиї до талії і стримувала його руки в довгих рукавах, що перехрещували один одного, і чиї кінці були зшиті так, що неможливо було висунути руки. Ноги він теж не міг вивільнити, бо вони були прив’язані до нижньої частини ліжка. Очима він теж не міг кліпнути — чому він не міг кліпнути очима!?
— Що? — хапнув він ротом повітря, намагаючись зосередити погляд на Джейд. — Що таке?
Вона підвелася і стала над ним.
— Це ти мусиш відповідати — що таке, Семе О’Доннел.
— Що, що?
— Ще зарано, — відказала вона і повернулася на стілець.
Тільки коли він розкрив рота, щоб заволати, Джейд знову підвелася. Вона засунула маленький корковий кляп йому в рота, а потім обв’язала голову шматком матерії, щоб кляп не випав. Волати тепер було неможливо — Сем мав витрачати всю свою енергію на те, щоб дихати через напружені роздуті ніздрі.
Потім Джейд знову підійшла до ліжка, тримаючи в руках тонкий кухонний ніж.
— Ти зіпсував життя моїй дитині, — мовила вона, перебираючи ніж у руках. — Узяв і зґвалтував невинне мале дитя, Семе О’Доннел. — Джейд пирхнула. — О, я знаю, що ти скажеш! Що вона сама про це попросила, що вона сама цього хотіла. Вона хотіла — з розумом трирічної дитини! Ти зґвалтував невинну беззахисну дівчинку, і ти за це заплатиш.
Із заткнутого кляпом рота почулося несамовите белькотіння, Семова голова завертілася туди-сюди, тіло почало здригатися і звиватися, але Джейд цього не помічала. Вона підняла ножа, кілька разів провела ним перед його очима і посміхнулася посмішкою тигриці.
Його перелякані очі, що мало не вилізали з орбіт, могли тільки дивитися — що ж вона з ними зробила, що він не міг їх заплющити? Замість заплющити очі він змушений був слідкувати за її рухами — вона підійшла до ліжка і взяла лівою рукою його геніталії. Вона відрізала їх нарочито
Усю ніч просиділа вона зі своїм липким трофеєм у руці, а ґвалтівник Анни повільно спливав кров’ю і помирав. Тільки коли світло несміливо просочилося крізь шпарини у віконницях, вона заворушилася, встала зі стільця і підійшла до ліжка, щоб поглянути на перекошене обличчя Сема О’Доннела. Його очі закотилися, а кляп був мокрий від крові, слини та шмарклів.
Потім Джейд вийшла з сараю, зачинила двері і подивилася, де собака. Ага — он він де! Він лежав, закляклий, біля шматка отруєного м’яса, який вона йому підкинула. Прощавай, Семе. Прощавай, Ровере.
Зміїною стежкою вона спустилася в місто, зайшла до поліційного відділка і гепнула на стіл ніж та геніталії.
— Я щойно вбила Сема О’Доннела, — сказала вона отетерілому від несподіванки та страху черговому поліціянту. — Бо він зґвалтував мою дитину Анну.
Розділ 4
Народження і смерть
«Що ж робити простому сержанту провінційного відділка поліції Нового Південного Уельсу в такій ситуації?» — спитав себе сержант Стенлі Твейтс, уставившись на драглеподібну масу на столі, яка привертала більшу його увагу, чим ніж і китаянка, що сиділа на лаві в кутку. Яєчка в мошонці були страшні і являли собою важкорозбірливе місиво, зате пеніс угадувався безпомилково. Нарешті він підвів очі і поглянув на Джейд, яка сиділа, опустивши голову і спокійно склавши руки на колінах. Звісно, він знав, хто вона така: нянька і служниця Анни Кінрос. Ця китаянка терпляче чекала кожної неділі біля церкви Святого Андрія, поки закінчиться служба і вийде леді Кінрос, ведучи за руку свою ненормальну доньку. Сержант знав, що цю дівчину звуть Джейд Вонґ.
— Ти не збираєшся здіймати тут ґвалт, Джейд? — спитав він.
Вона поглянула на нього і посміхнулася.
— Ні, сержанте.
— Якщо я не стану надягати на тебе наручники, ти не спробуєш втекти?
— Ні, сержанте.
Зітхнувши, він підійшов до стіни, зняв з телефону слухавку і кілька разів натиснув на важіль.
— З’єднайте мене з леді Кінрос, Еґґі! — крикнув він.
«Надто делікатна справа, — подумав він. — А Еґґі любить підслуховувати».
— Сержант Твейтс на лінії. Мені леді Кінрос, будь ласка.
Коли Елізабет узяла трубку, він не став їй нічого пояснювати і просто спитав, чи можна негайно прийти до неї і поговорити. А Еґґі нехай казиться від злості й губиться у здогадках!
Він швидко і професійно зібрав свою групу: якщо було тіло, то йому знадобляться принаймні іще два чоловіки; ага — і док Бертон, на той випадок якщо Сем О’Доннел іще живий. У Кінросі не було судового слідчого, і ця функція була ввірена доктору Парсонсу в Батерсті, де були розташовані окружні суди.
— У Кінрос-гаусі стався нещасний випадок, докторе, — мовив він, перекриваючи важке сопіння Еґґі. — Зустрінемося біля вагончика канатки — ні, часу на сніданок немає.