Диво

Стіл Даніела

Говорив автовідповідач, і він залишив стислий опис пошкоджень, пояснивши, що трапилось. А відтак той тесля погодився прийти й поглянути, що трапилось, наступного ранку, але попередив Квінна, що виконання цієї роботи триватиме добрих шість-вісім тижнів. Виходить, Квіннові ще довго доведеться жити з діркою у вітальні, затуленою брезентом. Він збирався провести свої останні місяці в Сан-Франциско зовсім не так.

Була восьма вечора, коли молоденький тесля перетелефонував йому. Його голос звучав сухо й по-діловому, він вибачався, що телефонує так пізно. Пояснив, що працює з наслідками буревію від раннього ранку. Квінн був вдячний йому за дзвінок. Хлопець запропонував прийти завтра о сьомій ранку, і Квінн сказав, що йому це підходить.

— Завтра

я маю швиденько зробити роботу для свого друга. Вибито вікно у їхній спальні, а в них немовля. Я завітаю до вас по дорозі до них, якщо ви не заперечуєте, щоб я прийшов так рано. Я б хотів закінчити з їхніми вікнами, перш ніж розпочинати велику роботу.

— У вас уже є домовленість на ще одну велику роботу? — Цілий день Квінн чув, що в людей після буревію треба робити ремонт тривалістю від трьох до шести місяців, і це дуже засмутило його. Адже він не міг навіть і думати про продаж будинку, поки наслідки шторму не усунені.

— Ще ні. Сьогодні я зустрічався з вісьмома чи дев’ятьма потенційними клієнтами, але не уклав жодної угоди. Не люблю брати на себе більше роботи, ніж можу зробити. А багато людей почуваються краще, якщо довіряються великій фірмі, коли на них працюватиме велика команда. У мене є троє помічників, я їх запрошую, якщо треба, але по можливості виконую роботу сам. У такому разі я за все відповідаю сам, і ціна тоді нижча, хоча робота йде повільніше, проте не набагато. До того ж так я не виправляю чиїхось помилок. Чому б нам не зустрітися завтра вранці й вирішити, чим я зможу бути вам корисним.

— Мабуть, це мене влаштує, — мовив Квінн, відчуваючи полегшення. Він був готовий зустрітись із ним навіть о п’ятій ранку. Йому подобалось, як хлопець розмовляв. Він видавався прямим і щирим, чесним і відповідальним. Його звали Джек Адамс. І тоді Квінн сказав йому про свою другу проблему: потрібен покрівельник.

— Я знаю одного непоганого хлопця, з яким я працював у Сан-Хосе. Зараз зателефоную йому й довідаюсь, як у нього з роботою. Він міг би під’їхати за пару тижнів. Завтра я переповім вам щодо нього.

— Чудово, — Квінн подякував йому й поклав слухавку. Було б дуже добре, якби він зміг довірити всю роботу цьому чоловікові, якому, здається, можна довіряти. А може, він іще й зможе довести цей будинок до ладу, щоб підготувати для продажу?

Тієї ночі Квінн уперше ліг спати в те ліжко, яке він ділив із Джейн, не почитавши її віршів і щоденників. Він просто заснув, подумавши, як би довести цей дім до пуття, сподіваючись, що Джек Адамс — саме той чоловік, який йому потрібен.

Він прокинувся о шостій, відчуваючи, що добре виспався, одяг джинси, грубий светр, узувся і зійшов униз, щоб зробити собі чашку кави. Він саме допив другу чашку, коли Джек Адамс подзвонив у його двері рівно о сьомій. Він виглядав охайним, чистим, зосередженим. У нього було коротке темне волосся й великі сині очі, які дивились чесно, дружньо, по-доброму. Квінн запропонував йому чашку кави, але той відмовився, бо хотів перейти до справ якомога швидше й надати господареві будинку інформацію, що саме він може зробити для нього. Йому сподобався голос Квінна по телефону, і між цими двома чоловіками одразу виникло порозуміння. Квінн вів його з вітальні до гаража, де все навколо будинку було розбито, розкидано, зруйновано і пошкоджено. У Джека не було з собою блокнота й ручки, що стурбувало Квінна, проте, здавалось, він запам’ятав кожну деталь побаченого, продемонструвавши Квіннові свою пам’ять із дивовижною точністю. Якщо його праця буде настільки ж доброю, наскільки гострий його розум, то Квіннові суто випадково надзвичайно пощастило.

Джек Адамс — симпатичний хлопець, на вигляд десь близько сорока років. Він такий же високий, як і Квінн, і такий само худорлявий. І взагалі, між ними можна було помітити якусь дивну подібність, коли вони йшли навколо будинку й заходили в нього, але жоден з них не усвідомлював їх зовнішньої схожості. Коли вони йшли поряд, то виглядали як батько й син. А втім,

Квіннове волосся вже посивіло, хоча раніше було темне, як Джекове, і обидва були подібної статури, однаково рухались і, обговорюючи проблеми ремонту, майже однаково жестикулювали. Фактично Джек був того самого віку, якого мав би бути Дуглас, якби він лишився живим. Йому було тридцять п’ять років, а Дугові було б тридцять шість. І взагалі він був дуже схожий на того чоловіка, яким міг стати Дуг, якби дожив до цих літ. Але це зовсім не спало Квіннові на думку. У його зоровій пам’яті Дуг навіки лишився тринадцятилітнім.

— Як довго все це триватиме? — твердо спитав Квінн, коли вони повернулись до будинку і цього разу Джек погодився випити чашку кави. Роботи було більше, ніж здалося спочатку, до того ж Квінн запропонував йому ще й додаткову роботу — підготувати будинок для продажу. Після буревію в нього було з десяток різноманітних пропозицій, але йому сподобалась можливість виконати до кінця одне велике замовлення. Його друг із Сан-Хосе погодився зробити дах і міг розпочати за пару днів, що дуже потішило Квінна. Джек викликав довіру до себе, він міг переконати клієнта, що його справа — в надійних руках. І його самовпевненість, і його ерудиція викликали у Квінна бажання якомога швидше доручити Джекові свої справи, якщо тільки той погодиться.

— Весь обсяг робіт? — Джек звузив очі, думаючи про це, а потім відпив гарячої кави, якою його почастував Квінн. — Певне, десь три місяці, може два, залежно від того, скількох хлопців я покличу на допомогу. Наразі мені необхідно двоє, принаймні на початку роботи. Закінчувати я вже можу сам, залежно від того, що ви хочете доробити для продажу. Можливо, перші два місяці ми працюватимемо втрьох, а потім або я сам, або двоє протягом третього місяця. Як це вам подобається? — спитав Джек спокійно.

— Схоже, мені це цілком подобається. Чи ви врахували й покрівельника? — Квінн не хотів ставати чимось на зразок бригадира проекту, але Джек і не збирався доручати йому це, та й у цьому не було потреби. Молодий тесля був цілком компетентний у цих питаннях, і люди, яких він запрошував, любили працювати з ним.

— Я про все подбаю, містере Томпсон. Це моя справа. Від вас вимагатиметься лише виписувати чеки. А я триматиму вас у курсі того, що ми робитимемо.

Джек був достатньо розумний і добре висловлювався, між обома чоловіками одразу виникла взаємоповага. Квінн потребував його допомоги, і його порекомендували знайомі. А щодо Джека, то йому Квінн сподобався. ДжековІ заздалегідь здавалось, що Квінн поставиться до нього добре. Він був бізнесменом, і певне, добрим бізнесменом, бо це було видно за три кілометри. Легко було побачити, що він уміє працювати з людьми, а також Джек помітив, що Квінн не хоче обтяжувати себе дрібницями. Саме це й підходило Джекові. Йому стало цікаво, чи є в нього дружина, з якою йому доведеться мати справу. Навкруги було повно фотокарток милої жіночки середніх літ, але Квінн не згадував її. Він сам вів справи — певне, так йому було зручніше. Але Джек не хотів утручатись у чужі справи, тож і не ставив особистих питань. Квіннові це також сподобалось. Джек Адамс цікавився тільки справами — так само, як і він.

— Коли ви зможете назвати ціну? — спитав Квінн сухо. Він добре знав, що, якби він робив замовлення великій фірмі, це коштувало б йому купу грошей. Але цей хлопець молодий, він працює на себе — отже, не загне божевільної ціни. Квінн принаймні так міркував. Джекові ж була потрібна робота, і, здається, його влаштовувала перспектива роботи на цього бізнесмена.

— Я зможу підрахувати до обіду, — відповів Джек, поставивши чашку і глянувши на годинник Він хотів полагодити вікна для свого друга сьогодні, щоб бути вільним для великої роботи. — Ви правильно ставите питання. Я назву суму до цього вечора. Я маю знайому, яка робить для мене паперову роботу. Це залишає мені час для відпочинку та інших справ. Я сьогодні зателефоную їй, і ми з нею прийдемо до вас, коли я закінчу ту роботу. Це вас улаштує?