Біблія /Библия
Шрифт:
4 І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили,
5 щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.
6 Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,
7 а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,
8 котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.
9
10 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих.
11 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.
12 Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.
13 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.
14 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.
15 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.
16 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.
1-е до коринтян 3
1 І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.
2 Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.
3 Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?
4 Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви?
5 Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.
6 Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.
7 Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.
8 Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї.
9 Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.
10 По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує.
11 Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.
12 Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -
13 кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.
14 Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.
15 Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся,
16 Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?
17 Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.
18 Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.
19 Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.
20 І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
21 Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:
22 Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,
23 ви ж Христові, а Христос Божий.
1-е до коринтян 4
1 Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.
2 Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
3 Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу.
4 Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
5 Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога.
6 Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
7 Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?
8 Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!
9 Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останнїх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.
10 Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.
11 Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуємо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,
12 і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;
13 нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту в стали ся ми, ометиця всїм аж досї.
14 Не на сором вам се пишу, а яко дїтей моїх любих остерегаю.
15 Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).
16 Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.
17 Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.