Біблія /Библия
Шрифт:
9 Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10 а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11 Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12 Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13 Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
14
15 Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16 Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17 Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18 Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19 Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20 Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21 Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22 Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23 Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24 Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25 Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26 Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27 Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
Якова 2
1 Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.
2 Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі,
3 і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сїдай отут на підніжку моїм,
4 то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?
5 Слухайте, браттє моє любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?
6 Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони тягнуть вас на судища?
7 Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?
8 Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините;
9 коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники.
10 Кожний бо, хто
11 Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону.
12 Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь.
13 Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляєть ся милосердє суду (понад суд).
14 Яка користь, браттє моє, коли хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?
15 Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви,
16 а з вас хто скаже їм: Ідїть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тїла; яка (з того) користь?
17 Так само й віра, коли дїл не має, мертва сама по собі.
18 Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я дїла маю. Покажи менї віру твою з дїл твоїх, а я тобі докажу з дїл моїх віру мою.
19 Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.
20 Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва?
21 Авраам, отець наш, хиба не з дїл оправдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник?
22 Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і дїлами звершилась віра?
23 І сповнилось писаннє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полїчено йому (те) за праведність, і другом Божим наречено його."
24 Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?
25 Так само і Раава блудниця хиба не з дїл оправдилась, прийнявши посланцїв і вивівши їх иншою дорогою?
26 Яко бо тїло без духа мертве, так і віра без дїл мертва.
Якова 3
1 Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.
2 Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло.
3 Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.
4 Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.
5 Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!
6 І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.
7 Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;
8 язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.
9 Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому.
10 Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.