Біблія /Библия
Шрифт:
9 Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом.
10 І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.
11 Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.
12
13 Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили.
14 Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла.
15 Тепер же ви дайте знати тисячникові й радї, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.
16 Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові.
17 Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.
18 Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі.
19 Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити менї?
20 Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотїли лучче розпитатись про него.
21 Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки.
22 Тисячник же відпустив хлопця, звелївши нїкому не казати, що се виявив єси передо мною.
23 І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотнї воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотнї стрельцїв на третю годину ночи;
24 і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цїлого до старости Феликса.
25 Написав же й лист такого змісту:
26 Клавдий Лизия вельможному старостї Феликсові: радуй ся.
27 Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв його, довідавшись, що він Римлянин.
28 Хотївши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,
29 і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та нїякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.
30 Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелївши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.
31 Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду.
32 А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись
33 Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старостї, поставили перед ним і Павла.
34 Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї,
35 слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.
Дiї 24
1 По пяти ж днях прийшов архиєрей Ананїя з старшими і з речником, Тертилом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.
2 Як же покликано його, почав винувати Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,
3 завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.
4 Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротцї, твоєю ласкою.
5 Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселеннїй, і ватажок Назорейської єресї,
6 що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотїли по нашому закону судити.
7 Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,
8 звелївши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.
9 Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.
10 Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих лїт тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.
11 Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайцять днїв, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.
12 Та й нї в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народї, нї по школах, нї в городї;
13 анї довести менї не можуть, у чому тепер винують мене.
14 Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,
15 маючи надїю в Бозї, чого й самі оцї сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.
16 На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.
17 По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.
18 У сьому знайшли мене очищееш ого в церкві, - анї з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,
19 котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.
20 Або самі оцї нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,
21 окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.
22 Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.