Біблія /Библия
Шрифт:
19 служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,
20 і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
21 сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22 І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.
23 Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
24
25 І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
26 Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.
27 Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
28 Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
29 Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
30 І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
31 Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
32 А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
33 Срібла або золота або одежі, - нїчого не жадав я.
34 Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
36 І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
37 Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,
38 смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
Дiї 21
1 Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.
2 І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.
3 Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі; там бо треба було кораблю скинути тягар.
4 І, знайшовши учеників, пробули ми там сїм день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.
5 А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всї провожали нас із жінками й дїтьми аж за город; і, приклонивши колїна на березї, помолились;
6 і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.
7 Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.
8
9 Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.
10 Як же пробували там много днїв, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.
11 І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.
12 Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.
13 Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи менї серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.
14 Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.
15 По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.
16 Ішли ж з нами й деякі в учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.
17 Як же прибули в Єрусалим, радо прийняли нас брати.
18 Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всї старші.
19 І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.
20 Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всї вони ревнителї закону.
21 Про тебе ж дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усїх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дїтей своїх, анї додержували звичаїв.
22 Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.
23 З роби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.
24 Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се нїщо, та що й ти ходиш у законї, хоронячи його.
25 Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.
26 Тодї Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.
27 Як же вже мало сїм день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,
28 гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всїх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.
29 (Видїли бо Трофима Єфесця у городї з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)