Біблія /Библия
Шрифт:
24 А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;
25 Мурашки, - народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;
26 Миші, - народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;
27 В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;
28 Павук лапками спираєсь, тoman він і в палатах у царя буває.
29 А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:
30 Лев, - силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь
31 Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;
32 Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.
Приповiстi 31
1 Се слова царя Лемуїла; наука, яку дала йому мати його:
2 Що ж, сину мій? що, дитино тїла мого? що, обітниць моїх ти сину?*
3 Не оддавай жіноцтву сил твоїх, анї поступків твоїх тим погубницям царів.
4 Не царям, Лемуїлю, не царям пити вино, не князям сикер попивати,
5 Щоб вони, напившись, права не забули та й не покривили суду всїх людей убогих.
6 Дайте сикеру бідоласї, й вина тим, що їх серце в горю;
7 Нехай випє й свої забуде злиднї, та не думає все про свої страдання.
8 Отверай уста за того, хто голосу нїде не має, та щоб сиріт боронити.
9 Одверзай уста твої на правосуд та для справи бідного й нужденного.
10 Хто знайде жінку честиву? цїна їй перел дорожша;
11 Серце мужове певне її, й не малий з неї прибуток;
12 Платить вона добром йому, а нїколи злом, покіль віку її.
13 Дбає про лен та вовну, й охочо працює власними руками.
14 Мов купецький корабель той, здобуває хлїб здалека.
15 Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дївкам їх дїло.
16 Схоче поля - є й на поле; з свого дорібку садить виноградник.
17 Оперізуєсь силою й кріпить руки свої.
18 Бачить, що праця чесна й добра, проте сьвітло в неї не гасне й пізної ночі.
19 Простягає руки до прядки, а палцї її беруть веретено.
20 Долоню свою розтулює бідному, подає руку нужденому.
21 Не боїться, що ріднї студено буде; - вся семя має подвійну одежу.
22 Робить вона собі коври; висон, пурпур - її одежа.
23 Мужа її всяке знає; сидить він у воротях між громадськими мужами.
24 Тче вона покривала й продає, а пояси доставляє купцям Финикийським.
25 Трівкість і краса - одежа її, й весело глядить вона в будущину.
26 Уста свої отвирає лиш на слова мудрі, на язицї в неї - лагідна наука.
27 Пильно вона наглядає за порядком в домі, і не знає їсти хлїба - нїчо не робивши.
28 Встають дїти, - її величають, і муж її всюди вихваляє:
29 Много женщин честивих, - ти
30 Бо принада - річ непевна, пишна врода - річ минуща; богобоязлива ж жінка - от кого хвалити треба!
31 Платїть же їй після того, що її надбали руки; славіть її у громадї за її учинки!
Екклезiаст 1
1 Слова речника, сина Давидового, царя Ерусалимського:
2 Марна марнота! говорить речник; марнота над марнотами, - все марне!
3 Що за хосен чоловікові з усієї працї його, що він працює під сонцем?
4 Рід проходить і рід приходить, тільки земля стоїть собі вовіки.
5 Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапить знов до того місця, де має сходити.
6 Вітер повіє на полуднє, потім поверне 'д півночі; знай, крутиться навкруги, та й вертається туди, звідки взявся.
7 Усї ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони неначе вертаються, щоб знов текти.
8 Всї річі трудні; не може чоловік всього висловити; не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи.
9 Що було колись, те буде й знов, і що дїялось, те й дїяти меться, й нема нового нїчого під сонцем.
10 Станеться часом дещо, про що люде кажуть: Ось новина! так воно давно вже бувало за попередніх часів.
11 Нема спомину про старовину; так само й потомство не держати ме в памятї того, що колись постане.
12 Я, проповідник-речник, царював над Ізраїлем в Ерусалимі;
13 І віддався цїлим серцем тому, щоб слїдити та мудро вивідувати все, що дїється під сонцем. Тяжка се праця, що її дав Бог людям, щоб нею займались!
14 Видав я все, що робиться під сонцем: - що ж? усе марнота й мука для духа.
15 Криве не буде простим, а чого нема, те нї-що й рахувати.
16 Я говорив в мойму серцї: Ось я став великим, і придбав більш мудростї, нїж усї ті, що царювали поперед мене в Ерусалимі, й серце моє бачило багато мудростї й знання.
17 І направив я свого духа на те, щоб спізнати, що се таке мудрість, і що таке безумність та дурнота; та пересьвідчився, що й се томить духа;
18 Бо в кого більш мудростї, в того більш і смутку; й хто прибільшує знаннє, - прибільшує й гризоти.
Екклезiаст 2
1 От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, - заживай добра! Аж і се марнота.
2 Про сьміх сказав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?
3 Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.