Пульс безконечності
Шрифт:
До повернення Гідаса та Банконі залишалося півгодини, і я вже справді ладен був завити від нудьги, щоб привернути увагу Шеланова до мого жалюгідного становища, коли бакен-маяк сектора 6-С дав попереджувальний сигнал. Я оглянувся на Шеланова.
— На тридцять дві хвилини раніше контрольного часу, — констатував він, позирнувши на годинник.
Автоматично увімкнувся селектор, і монотонний голос бакен-маяка доповів:
— У секторі 6-С виявлено об’єкт масою 12,4 мегатонни…
— Ого! — свиснув я.
На стереоекрані
Я навів на екран координатну сітку. Нічогенька собі скребачка — з кілометр завдовжки!
— …Об’єкт прямує в зону експерименту, — продовжував доповідати бакен-маяк. — Швидкість руху — 196,3 км/сек, прискорення — мінус 0,2 км/сек2. На запит об’єкт…
— Наші, — мовив я і подав бакен-маяку сигнал, що дозволяв об’єкту вхід у зону.
Маяк замовік.
— З’єднайся з ними, — підказав Шеланов.
“Можна подумати, що я не знаю своїх обов’язків”, — скривився я, але промовчав. Начальство є начальство.
— Бот ЗХ-46, бот ЗХ-47, вас викликає база! Відповідайте!
— Базу чуємо, — пролунав голос Гідаса.
— А також бачимо, — додав Банконі, в голосі його вчувався смішок.
У хлопців був гарний настрій.
— Бот ЗХ-46, бот ЗХ-47, -знову сказав я і, поглянувши на координатну сітку, відтарабанив їхні координати.
— Спасибі, Іржику. Без тебе, любий, ми б ніяк не розібрались у своєму місцезнаходженні, — єхидно подякував Банконі.
Я нишком озирнувся на Шеланова. Начальник станції не любив фамільярності під час роботи.
— Знову в лихачі записалися, — невдоволено мовив він. — Чому ведете астероїд, зачепивши тільки з одного боку?
Я подивився на екран. Справді, обидва “мухолови” вчепились захватами в астероїд із видимого боку, і від цього скеля переміщалася якось перехняблено.
— В астероїда зміщений центр ваги, — швидко, занадто вже швидко відказав Банконі.
— Невже? — недовірливо перепитав Шеланов і заклацав клавішами на варіаторі.
Варіатор розгорнув на екрані просторове зображення полігона і висвітлив на ньому траєкторію польоту астероїда. Виходило, що хлопці мали зупинитися якраз на межі зони обстрілу.
— Збільшіть гальмування, — порадив Шеланов.
— Навіщо? — так само швидко відгукнувся Банконі. — Ми відбуксуємо астероїд прямісінько до катапульти.
— Ти що, збираєшся стріляти цілим астероїдом? — ущипливо мовив Шеланов. — Нам його маси вистачить на сотню пострілів. Відбуксуйте астероїд у міжзоння маяків 6-С, 5-С, 5-В. Там і будемо його розрізати.
Цього разу Банконі промовчав.
— Як мене зрозуміли? — спитав Шеланов.
Знов якась незрозуміла затримка з відповіддю. Шеланов невдоволено скривив губи.
— Що у вас знову скоїлось?
І тут озвався нарешті Гідас. Голос у нього був сиплий, неначе застуджений.
— Доповідає бот ЗХ-46. Пілот Альваро Гідас. При спробі захоплення об’єкта частково виведено з ладу блок регулювання гравітації. На даний момент потужність гравіполя складає 0,1 від максимальної.
Я швидко прикинув подумки відношення потужності гравіполя до гальмування. Щось близько чотирьох “g”. Так, і справді в них там зараз гарний настрій…
— Ясно, — сухо мовив Шеланов. — Попереднє розпорядження відміняю. Продовжуйте рух за визначеним вами маршрутом. Пілот Альваро Гідас! Після повернення на базу ви одержите стягнення із занесенням у пілотську картку.
— Ти що, Руслане?! — обурено загорлав Банкові. — Ти ж там не був, нічого не бачив! Ця бісова каменюка оберталась із шаленою швидкістю!..
— Відставити! — обірвав його Шеланов. — Виконуйте розпорядження.
Я уявив, як Банкові зараз чортихається про себе. А може, відключивши зв’язок, і на весь голос. Що-що, а це він уміє. У всякому разі тиша в ефірі була підозрілою. Втім, догадки догадками, а робота роботою.
— Бот ЗХ-46, бот ЗХ-47, -знову викликав я. — Траєкторія вашого польоту рроходить занадто близько від бакен-маяка сектора 6-С. Глядіть не зачепіть.
— Знаємо, — невдоволено буркнув Банконі (значить, зв’язок усе-таки не відключив). — Ми вже проводимо коректування. Коли б тільки він сам нас не зачепив… Та що ви там, з глузду з’їхали?! — раптом вибухнув він. — Дайте маяку дозвіл на наш вихід у зону, а то він нас розстрілювати збирається!
Я сторопіло поглянув на комутатор зв’язку з сектором б-С. Горів зелений, дозволяючий сигнал. І відразу почув, як на іншій частоті бакен-маяк монотонно доповідає:
— …об’єкт не відповідає. Зважаючи на відсутність дозволу бази на вхід об’єкта в зону експеримент, об’єкт пропонується до анігіляції. До анігіляції залишилось дві хвилини тридцять секунд…
— Сектор 2-А, — спокійно підказав Шеланов.
Справді, на комутаторі зв’язку з сектором 2-А горів червоний попереджувальний сигнал.
— У секторі 2-А, — очевидно, вже не перший раз продовжував доповідати бакен-маяк, — виявлено об’єкт масою 62 тисячі тонн. Швидкість руху-12,8 м/сек. На запит об’єкт не відповідає…
— Увімкни екран, — знову підказав мені Шеланов. — Подивимось, що це за непроханий гість.
Здається, я почервонів. Навіть вуха тачали палати. Тюхтій! Та коли засвітився екран сектора 2-А, я остовпів. Мабуть, Шеланов теж. Хоча не знаю. На потилиці в мене очей нема.
Повільно переміщаючись по екрану, в зону входив пасажирський лайнер.
— До анігіляції залишилась одна хвилина тридцять секунд…
— Що там у вас? — спитав Банконі.
— Мовчати! — несподівано гримнув над моїм вухом Шеланов. — Тиша в ефірі! Припинити всі розмови!