Прес-центр

Семенов Юлиан Семенович

— Перші гості, — сказав він, — я вас чекаю.

Консьєржка обурилась:

— Мосьє, як ви сюди потрапили?

— Я з поліції, дію з санкції влади, а ось як сюди потрапили ці люди? І хто вони такі? А втім, мадемуазель Кровс я вже бачив. Ваші документи, мосьє, — звернувся він до Степанова.

— Я прийшов у дім свого колеги; на відміну од вас я прийшов сюди відкрито; мені потрібні матеріали мого співвітчизника, які він залишив на столі ввечері напередодні замаху на його життя.

— Тут не було ніяких документів, — відповів Папіньйон і, витягши з кишені жетон поліцейського інспектора, ввічливо показав його кожному, хто

був тут. — А тепер я попрошу вас зробити те саме. Доля документів пана Лиска цікавить мого шефа також.

«Почалося, — подумав Степанов. — Отже, треба дзвонити в консульство, викликати нашого представника, поліція дутиме справу, це зрозуміло, тьху, дурниця яка… Хай живе Черчілль. «Чи радитесь ви з дружиною, пане прем’єр?» — «О так, і роблю навпаки». Все давно відомо. До того ж ця сама Марі не моя дружина, я не Черчілль, але повівся як дурень… А втім, як мені треба було поводитись?»

— Якщо ви затримуєте нас, — сказав Степанов, — мене зокрема, я викличу сюди представника нашого консульства, я росіянин…

— О? — Папіньйон похитав головою. — Он як? Ні, я поки що не затримую вас, просто я мушу ідентифікувати ваші персони.

— Мою теж? — спитала консьєржка, — Я не маю наміру підніматися сюди вдруге, будь ласка, спустіться вниз, я покажу вам свою пенсійну книжку, паспорта я не виписую, бо вже три роки як не їжджу за кордон…

Папіньйон зняв телефонну трубку, набрав номер.

— Шеф, у мене гості, без вас не розібратися, вони здалеку.

Шор приїхав через п’ятнадцять хвилин, по сходах збіг легко, наче йому було двадцять, а не п’ятдесят чотири, зразу спитав консьєржку:

— Я вимагаю від вас відповіді під присягою, що говорили вам ці люди, коли просили відчинити двері квартири Лиска? — Він показав на Марі і Степанова. — І ще: чому ви впустили їх у квартиру російського журналіста?

— Ці люди сказали, що знають мосьє Лиска, — відповіла жінка, і обличчя її раптом стало багровим. — Вони сказали, що тут лежать їхні спільні папери. До мосьє Лиска часто приходили люди, і він завжди дозволяв мені відчиняти їм двері. «Нехай підождуть, — казав він, — покажете їм, де кава, можуть почитати журнали».

— Спасибі, мадам. Мосьє Степанов, ви — офіційний представник російської сторони?

Степанов розізлився.

— Я прийшов сюди, у квартиру свого колеги, якого у вас намагалися вбити. Досі ви не знайшли тих, хто вчинив замах на нього. Я прийшов сюди з жінкою, через яку нібито його й хотіли знищити…

— А ця жінка, — сказала Марі, — вважає, що тут у Лиска залишилися матеріали, які були потрібні тим, хто в цьому зацікавлений.

— Ви не відповіли мені на це запитання, коли ми розмовляли по телефону, фрейляйн Кровс, — мовив Шор. — Чому ж ви вирішили розповісти все цій людині?

— Тому що я не вірю поліції, пане інспектор, а ця людина, — вона кивнула на Степанова, — мій колега.

— Він росіянин, — зауважив Папіньйон.

Марі знову всміхнулась.

— Достоєвський, до речі, не був швейцарським громадянином.

Шор розсміявся.

— Добре, поїдемо в поліцію, я затримаю вас на п’ятнадцять хвилин, ми повинні дотримуватися формальності…

47

Ретроспектива VIII (сім днів тому)

Майкл

Велш мав стомлений вигляд, під очима залягли темні тіні, скроні без упину зрошував піт, хоч працював кондиціонер і народу зібралося в його кабінеті не так уже й багато: ЗДП — так скорочено називають в ЦРУ заступника директора по плануванню, ЗДР — заступник директора по розвідінформації, ЗДН — заступник директора по збиранню інформації науково-технічними методами та ЗДА — начальник управління аналізу й оцінки розвідданих, що їх одержує агентура ЦРУ в усьому світі; доповідав Уїльям Аксель, шеф управління стратегічних операцій.

Велш повернувся до Вашінгтона на світанку; за. два дні встиг злітати в Паму, Гватемалу, Сальвадор; провів переговори з міністром оборони та з кількома провідними політиками; три години пішло на те, щоб зустрітися з головним редактором «Епока», найбільшої газети Пами, і обговорити ситуацію в Центральній Америці, літав «під дахом» віце-президента «Стіл констракшн», у димчастих окулярах, будь вони тричі неладні, терпіти не міг гриму, але розумів, що зараз конче потрібна найвища обережність: газетярі — спритні люди, якщо його розконспірують напередодні діла, може бути завдано удару всій операції.

Як завжди, Аксель доповідав неквапливо, дуже стежив за словом, фрази будував точні, короткі, не допускаючи ані найменшої двозначності.

— До початку операції лишилося п’ятнадцять днів і сім годин. Оскільки містер Велш визначив «Кориду» як «локальний епізод», ми працюємо силами внутрішньої агентури в Гаривасі, щоб надати цьому заходові «чілійського флеру», — ніякого вторгнення, ніяких зв’язків з Пентагоном чи державним департаментом, ставка тільки на своїх людей. Перелічено всі варіанти невдачі. Їх зведено до мінімуму. Однак, якщо просочиться інформація, я маю на увазі, коли надрукують матеріали про те, що Лопес виявляє інтерес до плантацій какао-бобів, ліві угруповання почнуть галасливе розслідування. Тоді Лопес може прийти до влади не як послідовник справи Санчеса, а як диктатор, це недоцільно. Діяльність Леопольдо Граціо, як і раніше, здається мені небажаною, бо в нього дуже широкі зв’язки в Європі, він активно грає на підвищення ставок на боби какао і дуже зацікавлений у стабільності нинішнього режиму Гаривасу. Граціо двічі попереджав Санчеса про те, що в уряді полковника визріває опозиція. За нашими відомостями, кілька людей з розвідувального департаменту його концерну готуються до поїздки в Гаривас; докладну інформацію про це ми одержимо завтра опівдні, агентуру до них підведено цілком кваліфіковану. Найімовірніше, Санчеса ізолюють у «Клаб де Пескадорес», терористів потім знищать «червоні берети»; до народу звернеться по радіо та телебаченню майор Лопес, оголосить про введення воєнного стану для боротьби з силами реакції…

— Треба було б точніше сформулювати, — зауважив ЗДА. — «Сили реакції»… Це зразу зв’яжуть з нами, ліві почнуть кричати, що Санчеса вбили прокляті янкі і таке інше…

Велш усміхнувся.

— Можна подумати, що не ми усуваємо Санчеса, а дядя Іван. Живіть реальностями… В розвідці — на нашому рівні — небезпечно перебувати в світі пропагандистських ілюзій… Що стосується «сил реакції», то, мабуть, розумніше замінити на «екстремістські елементи» — це нейтральніше, просто багатозначне формулювання… Як буде усунено начальника генерального штабу Діаса і міністра громадської безпеки Пепе Ауреліо?