Пентаграма
Шрифт:
– Ти що ж, Харрі, хочеш сказати, що всі ці чотири тижні ти сидів тут і пив?
– Я робив перерви, шеф. Довгі перерви. Я ж у відпустці, вірно? Минулого тижня я практично краплі в рот не взяв.
– У мене погані новини, Харрі! – крикнув Мьоллер, беручись за віконну клямку. Йому довелося тричі навалитись усім тілом на раму, перш ніж вікно відчинилося. Він знову охнув і розстебнув ремінь та верхній ґудзик на брюках. Обернувшись, він побачив у дверях Харрі з відкоркованою пляшкою віскі в руці.
– Що за новини? – Харрі подивився на розстебнутий ремінь. – Шмагати мене
– Живіт болить, – поскаржився Мьоллер. – Нетравлення шлунка.
– Гмм… – Харрі понюхав шийку пляшки. – Нетравлення шлунка – це кумедно. Я і сам мучився животом, тому почитав деяку літературку з цього питання. Перетравлення їжі триває від дванадцяти до двадцяти чотирьох годин. В усіх. І їжа проходить через ваші нутрощі не довше, а просто болючіше.
– Харрі…
– По скляночці, шефе? Пахне, ніби як справжнє.
– Я прийшов, щоб сказати: «Усе, Харрі! Стоп!»
– Зав’язали? – з цікавістю запитав Харрі.
– Заткнися! – Мьоллер ударив по столу так, що порожні пляшки підстрибнули. Потім він осів у зелене крісло і провів рукою по обличчю. – Багато разів, Харрі, я ризикував своєю посадою, щоб урятувати твою. Але ж є люди, які для мене ближчі, ніж ти. Це про них я маю піклуватись. Усе, Харрі. Більше я тобі допомагати не зможу.
– А-а… – Харрі плюхнувся на канапу і налив віскі в найближчу склянку. – Про допомогу я вас не просив, шефе, але однаково спасибі. За все хороше. Ваше здоров’я!
Мьоллер глибоко зітхнув і заплющив очі.
– Знаєш що, Харрі? Іноді ти поводишся, як найзухваліший, найегоїстичніший і найтупіший у світі мішок з лайном, – з образою сказав він.
Харрі знизав плечима і залпом осушив склянку.
– Я написав наказ про твою відставку.
Харрі налив собі ще.
– Він лежить на столі начальника кримінальної поліції. Бракує тільки його підпису. Ти розумієш, що це означає, Харрі?
Харрі кивнув і поцікавився:
– Вам точно не налити перед відходом, шефе?
Мьоллер підвівся. У дверях він обернувся:
– Ти не уявляєш, як мені боляче бачити тебе таким, Харрі. Ракель і ця робота – от і все, що у тебе було. Спочатку ти не зумів утримати Ракель. А тепер – роботу.
«Я втратив і те й інше чотири тижні тому, – подумав Харрі, й ця думка набатом відлунила у його голові.
– Мені дійсно боляче, Харрі. – Й двері за Мьоллером зачинилися.
Через сорок п’ять хвилин Харрі вже спав у кріслі. Так, гості до нього прийшли. Але не три дами, а начкрим.
Чотири тижні та три дні тому начальник кримінальної поліції сам запропонував влаштувати зустріч у «Боксерові», притулку блаженних бражників. Під самісіньким носом Головного управління і за два кроки від брудних задніх дворів зі стічними канавами. Тільки він сам, Харрі й Рой Квінсвік. Пояснивши це тим, що, доки не прийнято ніякого рішення, діяти краще по можливості неофіційно, щоб у нього завжди був шлях до відступу.
Про такий шлях для Харрі він не говорив.
Харрі запізнився в «Боксер» на чверть години. Начкрим сидів за одним із далеких столиків із келихом пива. Коли Харрі підсів до нього, він
– Ви сам?
Харрі замовив офіціантові мінеральну воду «Фарріс», узяв зі столу меню, вивчив першу сторінку і якомога безтурботніше кинув:
– Він передумав.
– Ваш свідок передумав?
– Так.
Начкрим повільно тягнув пиво з келиха.
– Він був готовий виступати свідком протягом п’яти місяців, – додав Харрі. – Ми з ним говорили ще позавчора. Як ви гадаєте, свинячі рульки тут непогані?
– Що він сказав?
– Ми домовилися, що сьогодні я заберу його після служби у Філадельфійській парафії. А коли я туди прийшов, він сказав, що передумав. Він зрозумів: у машині зі Сверре Ульсеном сидів усе-таки не Том Волер.
Співрозмовник подивився на Харрі. Потім різким рухом підкинув ліву руку і поглянув на годинник, що, як зрозумів Харрі, означало завершення зустрічі.
– Тоді нам залишається тільки припускати, кого саме бачив у машині ваш свідок. Що скажете, Холе?
Харрі глитнув, подивився на меню:
– Рульки. Мабуть, все ж свинячі рульки.
– Вибачте, мені пора. Запишіть на мій рахунок.
Харрі вичавив смішок:
– Ви дуже люб’язні, шефе. Не лукавитиму, у мене було неприємне передчуття, що мені загрожує залишитися тут наодинці з меню.
Начкрим спохмурнів і з роздратуванням в голосі відповів:
– Дозвольте і мені не лукавити з вами, Холе. Усім відомо, що ви з інспектором Волером на дух один одного не переносите. У той самий момент, коли ви надали мені свої висмоктані з пальця звинувачення, у мене виникла підозра, що на ваші аргументи сильно вплинула особиста антипатія. І ця підозра, наскільки я зрозумів, повністю підтвердилася.
Начальник кримінальної поліції відсунув келих від краю столу, встав і застебнув піджак.
– Тому, Холе, скажу вам коротко і, сподіваюся, ясно. Вбивство Елен Єльтен розкрите, а справу – закрито. Ні ви, ні хто-небудь іще не надали достатніх підстав для нового розслідування. Якщо ви ще раз повернетеся до цієї справи, це буде порушенням наказу, і я без вагань підпишу папір про вашу відставку. І не тому, що я крізь пальці дивлюся на злочинців у наших рядах, а тому, що мій обов’язок – підтримувати робочу обстановку і не дозволяти, щоб особисті стосунки впливали на службові. Нам не потрібні ті, хто на порожньому місці зводить паніку. Якщо я ще раз дізнаюся про ваші звинувачення проти Волера, вас негайно усунуть із посади і справу передадуть в ОСО.