Міражі

Андієвська Емма

МАЛЯ

Ріка. – Пісок, що – переходить – в лес.Схил. М’язи неба – викопний молюск.З закутин – тіней фосфоричний зблиск.Рівнину – кроком – глиняний колос.Вздовж обрію – споруди – де-не-де.Нові фасади – видмухом – склодув.Лелеки – з лелечатами –

гніздо.Хлопчина – лічить – кола на воді. —В правиці – африканський білокрильник,Дідок – малечій ритуал сакральний.Кожний – на свій лад – тліну таємниці. —Перемістились – суходоли – в оці,Й амурчик – стріли – охляп – на – нанду.Маля, що – й без вуздечки – світ – веде.

НОВИХ ПЛОЩИН – І ПОДМУХ, І – КАРБІЖ

Світ шириться, – досяжний – ельфам – й курці.Концерт на площі – перехід – на скерцо.Замість хмаринок – селезінки – з коців —В повітрі – для нових кваліфікацій.Зі сну веранд – звисають крилані.Упир торішній – повз басейн – лином.Острів – у мандрах – сів – на мілину.Ніде – й душі, а гутірка – луна.Вздовж суходолу, – там, де – товтри, – щогли.У скверику – краплисту нитку – щиглик.Майданчик, де ще – діти – в горидуба. —Спалахують – і в інший вимір – доби.Жовтогаряче – переходить – в беж. —Нових площин – і подмух, – і карбіж.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВІДПОЧИНКУ

Приплив, – і отвори – потвори – зизоокі,Які – пересуваються – вздовж звуку.До них – рибалки, що – при пірсі, звикли.Й рятують тих, що – на кілки – заклякли.Природа – щедро – кілька зайвих ланок.Внизу – плятани, трохи вище – клени.Холонуть жердки, що – на оболоні.Дві ящірки – видмухують – зі слиниІ скла – склепіння і дахи вокзальні,Що їх – на час відпусток – морозильник.Все небо – замки, ріки – і плоти.Дух –

дійсним – й небуття – перепліта,Мить, – й без’язике – тяму – і язик. —Й біжить малюк, в долонці – мотузок,Щоб наздогнати – песика – й козу.

НОВІ, – ЩЕ ПУП’ЯНКИ, – СВІТИ – З РЕТОРТ

Пала – з олії у горнятку – ґніт, —Майже щезає, тоді – знов – мигне.Синхронність, яка – з живчиком вогню,Що – між світами – шпарку – як хідник.Між формою – і наміром – розмив.Вздовж обрію – кодолу кілька – мавп.Поруччя. Сходи. В колі – двоє мев.Клаптики сміху – з рештками – розмов.Часом – туман з долин в лахмітті – каліч,Й на тому місці – виникають – скелі.У випадковому – й на цвяхах – зручно —Ті, що – в обхід – галактики щорічні,Заки – у невимовне – воротар —Нові, – ще пуп’янки, – світи – з реторт.

Й ЗНОВ – КРІЗЬ ВІКИ – РУКА, КОТРА – КЕРМО

Бруківка. На два боки – гордовина.Міні-садок – на коліщатах – в ванні —Перед каварнею. Паркан чавуннийПильнує квітів, аж набрякли вени. —Скрізь блискавкою, а він – ще не звикЛовити пил, що – переходить – в звук.Крок, – й жабками – виплигує – нове,Й ніяк – всю прірву, що – самі дива.Торкнувся скойки, а – з молюска – стрепет,Й навкілля – обтрусилося – від струпів.Хоча – згори – на линві – вниз – відерко —Про літачок, що – до площин – подиркавЙ де вир світанків – м’якушем – хурмиЙ знов – крізь віки – рука, котра – кермо.

КИПИТЬ БУТТЯ, – ЛИШ – БУЛЬКИ, – КАЗАНОК

Світ віддаляється – піщиною – в бальоні.І вже – до мозку – загляда стеблина.

Конец ознакомительного фрагмента.