Комедії
Шрифт:
Тартюф
(спиняє Оргона)
Заждіть, добродію, не кваптесь так тікати;
Тепер близенько вам іти відсіль до хати:
Арештувати вас король наш наказав.
Оргон
Так от що, зраднику, мені ти готував!
Останній твій удар мене зганяє з світу,
І ним ти завершив злобу свою неситу.
Тартюф
Спокійно цю ганьбу
Я ради господа навчивсь терпіти все.
Клеант
Чи бач — терпливості його межі немає.
Даміс
А як він господа, мерзенний, зневажає!
Тартюф
Не може запал ваш розчулити мене
І від повинності мене не відхитне;
Мар’яна
Ви тим бажаєте хвали собі здобути,
І служби кращої для вас не може бути.
Тартюф
Почесна служба та, що влада нам дала;
Вона мене сюди, мосьпане, привела.
Оргон
Але чи ти забув, що тільки через мене
Ти міг поліпшити життя своє злиденне?
Тартюф
Я знаю, чим мені могли ви помагать,
Але про короля найперш я мушу дбать;
Ції повинності святої права сила
В душі моїй цілком подяку заглушила,
І я на жертву тим високим почуттям
І друга, й рід увесь, і сам себе віддам.
Ельміра
Брехун!
Доріна
Як хитро він собі препишні шати
Пристроїв з тих речей, що треба шанувати!
Клеант
Коли вже в вас така велика щирість є,
Як кажете, й вона вам приводом стає,
То чом же з нею ви раніш не показались,
А вже — як зводили цю пані, та й піймались?
Чому ви з звісткою пішли до короля
Тоді вже, як Оргон прогнав вас відсіля?
Про інші речі я не став би вам казати —
Що все своє добро схотів він вам оддати;
Але ж ви кажете: злочинець він, — проте
Любісінько дари від нього берете.
Тартюф
(до поліцая)
Прошу вас, перервіть ви цю крикливу мову
І докінчіть свою повинність урядову.
Поліцай
А справді, довго я її не — докінчив;
Язик ваш саме в час про теє нагадав.
То, щоб скінчити враз, ходімо лиш зо мною
В тюрму, що буде вам оселею новою. ч
Тартюф
Хто?
Поліцай
(до Тартюфа)
Так, пане, ви.
Тартюф
За віщо ж це в тюрму?
Поліцай
Не вам я поясню, за віщо це й чому.
(До Органа).
Добродію, верніть ви спокій знову в груди.
Ми маєм короля, що не терпить облуди.
Наш добрий володар читати в серці звик;
Його не ошука облесливий язик.
Великим серцем він докладно все тлумачить
І кожну річ дрібну в правдивім світлі бачить.
Не спокушається душа його нічим,
І в крайність не впада він розумом твердим;
Чеснота перед ним довічну славу має,
Та сяєвом своїм його не засліпляє;
Всіх правих любить він, але ж у серці й гнів
Страшний розпалює, як бачить брехунів.
Його ніхто б не зміг так легко одурити,
І тонші хитрощі зумів би він розбити.
Відразу короля ясний і бистрий суд
Збагнув, що в цій душі єдиний тільки бруд.
Він був прийшов, щоб вас злочинцем показати,
Та й зрадив сам себе (в тім кару божу знати!)
І виявив, що він шахрай, відомий нам,
Якого вже король під іншим знав ім’ям.
Його злочинних діл така велика сила,
Що груба книжка їх напевно б не вмістила.
Наш найясніший пан обурився в той час,
Як зрозумів його невдячність проти вас,
А вчинок цей новий до інших долучив він,
Прийти ж за ним сюди для того доручив він,
Щоб бачити, куди його ще занесе
Нахабність, та щоб він вернув вам знову все.
Так хоче він, щоб ви від мене знов дістали
Папери ті, що ви нікчемному давали.
Контракт, що вашими маєтками всіма
Обдарував його, король тепер лама
І пробачає вам лихе поступування
В той час, коли ваш друг здобув собі вигнання.
Цим платить вам король за теє, що колись
Ви за права його так щиро піднялись,
І тим показує, що над надію всяку
Уміє за добро складати щиру дяку,
Що про заслугу він довіку пам’ята
І що скоріш лихе в непам’ять поверта.
Доріна
Спасибі ж богові!
Пані Пернель
Мов світ мені піднявся.
Ельміра
Як добре сталося!
Мар’яна
Ніхто й не сподівався.
Оргон
(до Тартюфа, якого поліцай веде з хати)
Гаразд! Ти, зраднику!..