Кобзар 2000. Soft
Шрифт:
– Як ваше здоров’я?
– через удавану турботу мого водія та гіда проглядала глумлива посмішка.
– Дякую, вже краще.
А воно і дійсно було краще, тому що за перевалом дорога різко пішла донизу, і я знову відчув під ногами землю.
Свіже океанське повітря гуляло в салоні, колеса негучно шепотіли на асфальті. Але хвилин за двадцять добра дорога скінчилася і ми в’їхали на запилюжений путівець, досить паскудний навіть як на мою невибагливість. Попереду коливався великими зибинами океан і тяглася довжелезна смуга жовтого піску.
Ми приїхали на пляж, хоча, чесно сказати, з більшим задоволенням я повернувся б до готелю. Машина
Моя супутниця вже вийшла назовні, і мені теж довелося вилазити під гаряче пообіднє сонце.
– Ну як?
– вона показала руками навкруги з таким виглядом, наче сама була автором цього чудового пейзажу.
Пейзаж дійсно був чудовим. Широка смуга чудового піску тяглася вздовж високих скель на кілька кілометрів. Океан набігав на неї величезними, наче в кіно, хвилями і де-не-де виднілися невеличкі фігурки серфінгістів. Скраю пісок був всіяний величезною галькою, і з неї вздовж всього пляжу споруджені круглі гнізда - такі самі, як ото наше. Біля гнізд стояли машини та виднілися люди. Їх було багато, але через велетенські розміри пляжу до найближчих сусідів лишалося метрів зо двадцять. Все разом дійсно справляло враження, особливо після звичного українського узбережжя, і я в захваті вигукнув:
– Оце-то так!
Моя супутниця задоволено посміхалася.
Напевно всі новоприбулі поводилися так, але навіть усвідомлення цього не могло погіршити насправді захоплюючого видовища.
А дівчина розстібала блузку.
– Будете купатися?
– Аякже!
– я нахилився, розв’язуючи кросівки. А коли, упоравшись із шнурками, підвів голову, побачив, що моя гід вже зняла спідницю і лишилася у трусиках та ліфчику, мінімалістичних з точки зору конструкції і аж ніяк не призначених для купання. Решту одягу вона акуратно склала на пісок та привалила каменем. Я розстібав сорочку та спостерігав, що буде далі. А далі вона одним рухом спустила трусики донизу. Мої рухи уповільнились. Переступивши ногами, дівчина краєчком стопи підкинула свою одежину вгору і впіймала на льоту. Немов завзятий футболіст, чесне слово. Успішно продемонструвавши такий складний технічний прийом, вона закинула руку далеко за спину і в наступну мить позбулася останньої деталі туалету. Потім прилаштувала зняте під тим-таки каменем і запитально подивилася на мене. Я ковтнув слину.
– Ідете?
Я кивнув, трохи очманілий від такої безпосередності. А вона обернулася та пішла, похитуючи стегнами, до велетенського прибою. Стегна у неї були саме такі, як я люблю, тільки трохи менші за розміром. Я супроводжував її поглядом і думав, що робити. І собі роздягатися голим - наче незручно, біс його знає, як тут заведено, наче нудистів ми бачили зовсім в іншому місці. Не роздягатися - вийде, що знітився і не прийняв виклику, так би мовити, програв. Я поміркував і врешті скинув з себе все, крім хрестика. Озирнувшись навкруги - чи не бачить хто - я прожогом кинувся до води. Дівчина вже боролася з білою піною хвиль далеко попереду. Я поспішав зануритися в воду, але зрадливий океан довго лишався мілким, нижче коліна, тому пірнути не вдавалося. Далеченько, метрів за п’ятдесят з води виходили люди, і, придивившись, я розрізнив, що їх об’єднує зі мною відсутність купальних
Якесь дивне почуття не полишало мене. Все навкруги, і океан, і пляж, і скелі, були такими великими, чи, краще сказати, дикими та незбагненними, що на їх тлі я здався собі дрібнесенькою піщинкою, що дарма намагається втриматися на місці. Хвилі піднімали і штовхали мене з такою непереборною енергією, що ставало неприємно. Всі морські пляжі, що я їх знав донедавна, виявилися не більше як кишеньковими, а всі моря претендували хіба що на роль ставка, чи отого басейну в готелі. Це було зовсім незатишно, якщо чесно зізнатися, навіть лячно, але це затягувало і вабило до себе, розбурхуючи потаємні інстинкти. Здавалося, солона кров у моїх жилах заграла, відчуваючи близькість солоної ж таки стихії. Я спочатку спробував опиратися цьому почуттю, але врешті зрозумів, що марно. Це було більшим за мене.
– Ви любите стрибати у баранці? Бо я люблю.
Вона підпливла до мене легко, немовби й не відчувала сили океану. Очі її горіли, і мені раптом здалося, що вони з океаном заодно. Мокре волосся пасмами падало на обличчя, але затулити очей не могло.
– Гайда?
Чесно скажу, що втратив волю, тому, коли перша ж таки хвиля підхопила мене та, вдаривши об пісок, понесла на мілке, просто підкорився її напору. Я не сподівався, що випливу, але врешті виплив і сів на дно, немов корабель на мілину. Дівчина випірнула недалечко. На обличчі її читався захват. На моєму, напевно, ні.
– Ух ти!
– вигукнула вона, прибираючи пасма за вуха.
В наступну хвилину вона вже знову попливла туди, де народжувалися пінні буруни, а я лишився на місці, відходячи від першого разу. Це було занадто. Тут взагалі все було занадто: острів надто маленький, океан надто великий, пляжі - з одного боку надто погані, а з другого - надто добрі, вино - надто п’янке. Так не повинно бути. Найзавзятіші хвилі діставали мене навіть тут, і я почалапав на берег. Ні, тут все було дивним - люди надто зменшувались у розмірах, коли відходили від тебе, та й люди були дивні - поки я сидів, берегом пройшло, весело розмовляючи, трійко дівчат, причому одна з них була вдягнута у закритий купальник, друга - тільки у плавки, а третя - геть гола, як я та моя супутниця. Казна-що.
Мені не подобалось тут. Тут було небезпечно.
З цією думкою я повернувся до одягу і став обсихати під цупким вітерцем, почуваючи себе страшенно незатишно. Компанія, що відпочивала недалечко, майже вся була вдягнута у купальні костюми і тільки підкреслювала моє незручне становище. Сіль кристалізувалася на шкірі і стягувала її, наче гумка. Ще й до того вода трапила у вухо і не хотіла виливатися, як її не вмовляв. Стрибати ж на одній нозі я не став, щоб не трусити своїм чоловічим причандаллям на сміх сусідам.
Моя супутниця явно отримувала від купання значно більше задоволення, бо коли виходила з води, обличчя її виражало найвищий ступінь кайфу, а очі палали, немов два вогники. Я мимохіть замилувався її стрункою фігуркою. З волосся текла вода, струмуючи по грудях, уриваючись з них двома водоспадами та скочуючись гладеньким животом, щоби загубитися у рудуватих хащах внизу. Вона була захуда, але, чорт забирай, приємна. Від пильного споглядання дівочих принад я відчув збудження і, щоби не привертати до себе додаткової уваги, сів на пісок. Вона підійшла до мене, кинула оком і, здається, побачила причину мого маневру, від чого я збудився ще більше.