i c66bbbbf7dda0d4b

Unknown

На запрошення його світлості пана Дьяко-

Валентин Марченко, кінорежисер

ва, за сприяння якого, як відомо, було

вищої категорії, заслужений діяч

створено понад тридцять п’ять моделей

мистецтв України

аеро планів, свою надзвичайну доповідь зро-

бив мало відомий у світському товаристві

інженер Федір Фердинандович Андерс. Він

закликав поважне товариство

зробити внес-

ки в асигнаціях на будівництво повіт ря ного

судна, котре, за його словами, «прославить

наше рідне місто», і натякнув, що «надзви-

чайний летючий корабель», котрий нині роз-

робляється авіаторами-ама

торами в май-

стернях механічного гуртка Київського

політехнічного інституту на секції повіт-

8

9

ряного плавання, може надати імперії знач-

Це було диво — наскільки збігаються смаки!

ні переваги у будь-яких бойових діях…»

У всьому.

Навіть у виборі аромату. Його улюбленого.

А ця музика!

Київ. Газета «Відомості», травень, 1911 рік

Нетривіальна.

«Кримінальна хроніка»

Не який-небудь заспіваний бульварний романс,

«Розбійницький напад на майстерню Київ-

а — надзвичайна, яку він ретельно видобував зі ста-

ського товариства повітряного плавання

ровинного нотного сувою, немов розгадував ма-

нускрипт.

Уночі невідомі розгромили майстерню авіа-

А цей глибинний зміст давньої пасторалі, котру

торів, розташовану в самому центрі міста —

треба співати мовою оригіналу — з дивними слова-

на розі Хрещатика та Прорізної. За перши-

ми, які здатен збагнути лише справжній поціновувач!

ми повідомленнями поліції, напад, швидше

Нетривіальний зміст…

за все, було вчинено нігілістами або ра-

Те, що він любить, те, на що очікував усе життя.

дикально налаштованими представниками

І нарешті знайшов.

неканонічних сект і буде трактований як

Дивним було й те, що ніяких передумов до такого

хуліганство.

блаженства не було.

У майстерні розтрощені меблі й моделі

І не могло бути!

аеропланів, розбитий посуд та інше майно.

Адже він ніколи не сподівався, що когось може

Оскільки погром було вчинено вночі,

привабити його рябе від дитинства обличчя, широкі

жертв і постраждалих немає. Поліція ве-

вуста з ненависною перетинкою посередині і тонка

де розслідування…»

червона,

мов у гиндика, шия з гострим кадиком. І те, що він — звичайний інженер, хоча й зі званням офі-

* * *

цера морського флоту.

…Віктор Передері грав на роялі.

Беручи черговий акорд, Віктор ще раз жадібно

Віктор грав на роялі і думав про те, що це була б

вдихнув повітря.

непогана фраза для початку роману.

Аромат жасмину ледь чутно відгонив гнилизною рі-

Любовного.

ки: Нева текла прямо під вікнами його апартаментів.

Адже любовний роман був для нього новинкою, чи-

Але зараз його не дратувала ця виснажлива воло-

мось забороненим для його прагматичного розуму,

гість, що зазвичай провокувала алергію і нежить.

чимось соромітним та недоступним.

Легкий рух за спиною і другий стілець, який стояв

Жадібними ніздрями (і всіма, звісно, фібрами ду-

з лівого боку від нього, перед роялем, чітко говори-

ші) він відчував терпкий аромат парфумів «Жасмин».

ли йому про те, що це не сон.

10

11

Що віднині він не сам-один, що гра в чотири руки

монно вказував на суцільний безлад, який Муся

не предмет його хворобливої уяви, а дійсність. Варто

полюбляла звечора залишати у своїй кімнаті.

лише озирнутися, щоб груди наповнились гарячим,

Була б матуся живою, певно, не допустила б цього!

нестерпним вогнем у передчутті ночі…

На килимі — капці, панчохи з підв’язками, спідни-

Мріючи про наступні кілька годин, котрі — о див-

ця, трохи далі від неї — нижня, корсаж, сорочка. Ні-

ні колізії долі! — можливо, триватимуть до ранку, би хтось речами прокладав шлях до ліжка.

Віктор не квапився озирнутися. Аби не злякати

Довкола ліжка було не краще: купами і стосами ва-

свого щастя, аби воно не випурхнуло в прочинене

лялися книжки і брошурки з круглими жовтими сліда-

вікно.

ми на сторінках від кухлика з чаєм.

Він чув, як ллється в келихи шампанське, як дзе-

Саме ж ліжко, мов осіннім листям, було притруше-

ленчать бокали і шипить, осідаючи, піна.

но різного штибу газетами і журнальчиками — «Віс-

І — грав, грав…

ник поліції», «Поліцейські відомості», «Відомості с.-пе-

Аж доки відчув легенький, невагомий дотик до

тербургського градоначальства і с.-петербургської

шиї, від якого аж до п’ят пронизало приємне тепло.