Година Бика
Шрифт:
Деякі вчені Землі, у відчаї від назріваючої небезпеки потворного капіталістичного розвитку, що дедалі прискорювався, закликали до того, щоб зосередити всі зусилля на вдосконаленні технології штучних харчів і синтетичних товарів, припускаючи, що всі біди кояться від недостачі матеріальних благ. Вони пов’язували з цим глобальне розорення Землі, нагадуючи, що людина первісно була мисливцем і збирачем, а не землеробом.
«Для наших правнуків, — писав один учений, — наші нинішні турботи й тривоги здадуться лихим сном темного розуму. Ми повинні знову відкрити забуті в нас самих і реставрувати нашу Голубу Планету до істинної краси».
Принаймні найзапекліші
— Велика Змія! — вигукнув Чадмо Сонте Тазтот. — Це так схоже на нас, але як ви впоралися з цим?
3
Ескапізм — тенденція до втечі від дійсності, від реального життя.
— Важким і тернистим шляхом, — відповів Соль Саїн, — подолати який міг лише колективний розум планети. Не організована згори думка натовпу, а спільне обдумування і віра в слушність своєї справи на основі взаєморозуміння і правдивої інформації. При великій кількості людей на Землі все це стало можливим лише після винаходу комп’ютерів — лічильних машин. З їх допомогою ми здійснили ретельне сортування людей. Справжня боротьба за здоров’я нащадків і чистоту сприйняття почалася, коли ми професії вчителів і лікарів піднесли вище всіх інших на Землі. Впровадили діалектичне виховання. З одного боку, суворо дисципліноване, колективне, з іншого — пом’якшено індивідуальне. Люди зрозуміли, що не можна ні на щабель спускатися з уже досягнутого рівня виховання, знання, здоров’я, — хоч би що там було. Тільки вгору, далі, вперед, ціною навіть серйозних матеріальних обмежень.
— Але ж на Ян-Ях також є лічильні машини, і вже давно! Ми називаємо їх «кільцями дракона», — не вгавав «змієзнавець».
— Здається, я здогадався, в чім річ! — вигукнув Соль Саїн. — На Землі в нас безліч народів, кілька великих культур, різні соціальні системи. У взаємопроникненні чи в прямій боротьбі вони затримали утворення монокультури і світової держави до того часу, поки не піднялася суспільна свідомість і техніка не забезпечила суспільство необхідною для справжньої комуністичної справедливості й колективності апаратурою. Крім того, загроза нищівної війни змусила держави серйозніше ставитись одна до одної в світовій політиці, — так називалася тоді національна конкуренція між народами.
— А в нас на планеті Ян-Ях, населеній одним, по суті, народом, при монокультурі розвиток виявився одноманітним.
— І ви не встигли опам’ятатись, як на всій планеті запанувала олігархічна система державного капіталізму! — вигукнула Мента Кор, і надзвичайне збудження тормансіан засвідчило правильність її твердження.
Після цієї бесіди інженер Таель попросив позачергового побачення з Фай Родіс.
Тим часом Евіза Танет визначила, що вироблення антитіл в організмах зорелітників достатнє для імунітету. Вона дозволила зняти скафандри. Земляни зраділи і були готові негайно скинути обридлі панцери. Фай Родіс відкликала вбік Ген Атала:
— Тівіса й Тор передали на «Темне Полум’я», що вони закінчили огляд інститутів і заповідників. Тепер вони хочуть обстежити
— Я зрозумів вас. Утрьох небезпека не така страшна. Коли мені летіти?
— Завтра. Але Тівіса й Тор вирішили не знімати скафандрів.
— А я зніму.
— Та якщо двоє ваших супутників будуть у металі, а ви ні, то чи це не порушить надійсності групи? Адже ви будете ланкою меншої міцності…
— Що ж, доведеться ще походити металевим.
Ген Атал глянув на Евізу. Та відповіла співчутливим кивком, але інженер броньового захисту не прочитав у її топазових тигрячих очах потрібної відповіді. Він повернувся до Родіс і сумно сказав, що йде лаштувати свій СДФ.
Родіс докірливо подивилась на Евізу, тільки-но Ген Атал зник за дверима. Евіза розсміялася, закинувши темно-руду голову, і Родіс пошкодувала, що Ген Атал не бачить її цієї хвилини.
— Мені так хотілося б не засмучувати його, але що я можу вдіяти із собою, — сказала Евіза, — Ходімо. Я одвикла від нормального відчуття тіла, ніби виросла в лусці, як тормансіанська змія.
Інженер Хонтеело Толло Фраель прийшов до Фай Родіс і чекав її в садку, де вперше почув таємницю своєї планети.
Фай Родіс вийшла до нього, наспівуючи, легкою і пружною ходою, у коротенькій домашній сукні Землі. Тугий корсаж з низько відкритими плечима і широка спідничка, що лягала вільними складками, була стягнута в талії чорною стрічкою. Руки й оголені до половини стегон ноги покривала рівна червонувато-коричнева засмага, що гармоніювала з блідо-золотим кольором сукні. В цьому вбранні ватажок землян утратила частину своєї величі, ніби стала молодшою і, на думку Тормансіанина, ще гарнішою. Фай Родіс уже звикла до того, що незначні переміни в зовнішності або вчинках справляють невиправдано сильне враження на жителів Ян-Ях, і поквапилася на допомогу інженерові.
— Щось сталося? — спитала вона, всміхаючись, і додала: — Я стаю справжньою жінкою Ян-Ях, якщо так часто думаю про небезпеку.
— Небезпеки немає. Але треба порадитись, — інженер озирнувся.
Родіс натисла кнопку на сигнальному браслеті. Почулося дрібне тупотіння, і в сад примчала слухняна дев’ятиніжка, яка зберегла на своєму куполі чорно-вороний колір скафандра своєї хазяйки. Родіс відгородила себе й інженера захисним полем.
— Я бачився з друзями. Вони нарадили мене прийти до вас. Після перегляду фільмів про вашу… і нашу, — додав він, — історію всі думають лише про те, як зробити життя подібним до земного. Перш ніж ви полетите від нас на далеку Землю, ви повинні залишити нам зброю.
— Зброя без знання завдасть тільки шкоди. Не маючи ясної, обґрунтованої й перевіреної мети, ви створите лише тимчасову анархію, яка завше породжує ще гіршу тиранію.
— Що ж робити?
— За діалектичними законами зворотного боку залізна фортеця олігархічного режиму водночас дуже крихка. Треба вивчити її вузлові кріплення і потім систематично вдаряти по них, поки вся будівля, незважаючи на її позірну монолітність, не розсиплеться, тому що тримається вона лише на страху — знизу доверху. Отож вам треба небагато людей, мужніх, сміливих, розумних, щоб розвалити олігархію, але дуже багато просто добрих людей, аби побудувати справжнє суспільство.