Буремні дев'яності
Шрифт:
У старателів на Аделіні, одному з боулдерських рудників, справи йшли непогано. Та коли на наділ ринуло не менще сотні старателів і закілкувало ділянки, промисловці знову перейшли в наступ. Орендатори-здольщики, що напевне були підставними особами компаній, почали брати руду із старательських відвалів.
Старателі навіть нестямились, як двадцять чоловік опинилися у фрімантлській в’язниці; серед них був і Дінні.
Знову по всіх приїсках покотилася хвиля багатолюдних мітингів протесту; вони виникали стихійно — і на ділянках, і на вулицях, і в громадських приміщеннях міст.
—
Вони з’ясували цю справу і заявили, що ніхто не давав повіреним Спілки ніяких вказівок щодо цього пройдисвіта. Каулі кинув свою ділянку, коли почалися утиски старателів. Напарники, з якими він раніше працював, свідчили, що відтоді вони його навіть у вічі не бачили і що жодних прав на ділянку він не має.
Каулі найнявся на роботу до Хеннанського об’єднання золотопромисловців. Це все, що вони про нього знали. І все-таки першою справою, призначеною для розгляду в верховному суді, була справа Каулі, а не Маккарті, Хорана чи інші, давно вже розглянуті приїсковим інспектором. Потім розкрилося, що приїсковий інспектор сам передав справу Каулі до верховного суду. Звичайно, Спілка захисту старательських прав рішуче відмежувалась від Каулі та його процесу.
Старателі зрозуміли, що це пастка. Справи їхні були відкладені на вимогу золотопромислових компаній, що стояли за плечима здольщиків; компанії розраховували, що суд прийме в справі Каулі рішення, яке зв’яже старателям руки і ноги. Але ті лише посміювались: ні, їх на такому не обдуриш —надто дешевий трюк.
Лише деякі старателі визнали новий закон і погодилися сплачувати компаніям данину за право добувати розсипне золото на їхніх наділах. Але їх швидко розкусили. Це підставні особи, казали старателі. Бо хто ж піде на таке ганебне діло?
Коли один здольщик на Боулдері зупинив свою підводу біля відвалів Дена Ші, Ден запитав його, чого йому тут треба. Здольщик відповів, що обробляє відвали на наділі компанії і хоче вивезти руду.
— І не надійся! — сказав йому Ші. — Руда — з моєї шахти, й відвали — мої.
На суді Ші визнавав, що взяв коня за вудила, одвів убік, відчепив посторонки і перекинув воза.
Але здольщик заприсягався, що Ші ображав його, відштовхнув геть, почав погрожувати, і два поліцейських, які навмисне вешталися поблизу, засвідчили його слова. Кожному було ясно, що все це підстроєно від початку до кінця. А проте Ші опинився за гратами.
Старателі вирішили, що будуть і без Ші вивозити руду з його відвалів. Вранці, коли загримотіли тази, на загальні збори зійшлися всі старателі з довколишніх ділянок. Керівники Спілки пояснили становище: настав час діяти.
До відвалів Ші пригнали чотири підводи, навантажили їх породою і повезли до промивальні за Браун-Хілл. Кількасот чоловік ішло позаду, охороняючи валку. В Браун-Хіллі їх зустріла кінна поліція на чолі з сержантом. Казали, що якийсь
Інспектор не приїхав, а Ньюлендс та агент розшукної поліції невдовзі примчали верхи на конях. Було цілком очевидно, що вони хочуть забрати підводи й арештувати візників. Але старателів того дня краще було не чіпати. Коли кінні поліцейські пробилися до підвід і почали стягати візників та видирати з рук віжки, їх відтиснули. Побачивши, що вони з усіх боків оточені розлюченим натовпом, поліцейські відступили, а підводи під переможні вигуки сотень старателів рушили Далі.
Спорожнивши підводи, старателі знову повернулися до відвалів, набрали руди й одвезли її до місця промивання. Люди наполегливо працювали весь день, не відступаючи від свого плану. Начальник поліції Ньюлендс попередив Майка Берка, що це йому вилізе боком.
Та неприємності дещо забарилися, бо в цей час, відсидівши свій строк у фрімантлській в’язниці, на приїски повернулася перша партія заарештованих в Аделіні.
Їм влаштували урочисту зустріч. Тисячі старателів з дружинами й дітьми прийшли на вокзал. Саллі теж пішла зустріти Дінні. Звільнених зв’язниці старателів посадили на лінійку, запряжену четвериком, і під звуки оркестру, з розгорнутими прапорами повезли до міста. Закрита парасолька, яку, мов корогву, несли попереду процесії, викликала загальний регіт і глузливі вигуки глядачів, що товпилися обабіч дороги. Населення міста радісно вітало і звільнених з в’язниці, і всіх їхніх товаришів, що йшли стрункими колонами під сліпучим промінням полуденного сонця.
На перехресті вулиць Марітани й Хеннана процесія зупинилась і почався мітинг. Один за одним виступали старателі, говорячи про те, що вони пишаються справою, за яку борються, і своїми товаришами, які постраждали в цій боротьбі. Бойового духу старателів нічим не зламати. Спілка ще рішучіше продовжуватиме боротьбу за права старателів на розсипне золото. Хрипкі, схвильовані голоси промовців тонули в бурхливих оплесках.
— Ми знаємо, що населення Кулгарді, Калгурлі, Мензіса, всіх таборів на приїсках — з нами, — стоячи на лінійці, заявив Дінні, коли настала його черга сказати слово. — Спілка захисту старательських прав залучила найкращих адвокатів, і ми керуємося їхніми порадами. Ми діяли з оглядкою, два роки дозволяли поліції забирати наших людей, вірячи в правоту нашої справи.
Коли одних кидали за грати, їхнє місце заступали інші, щоб зберегти право на ділянку. Юристи кажуть, що здольщина — це абсолютно незаконні побори. Це підлий прийом боротьби, як ніж у спину. До якого тільки безсоромного шахрайства не вдавалися законодавці в Перті, щоб зламати старателів! Але в них нічого не вийшло. І не вийде! Ніколи вони не зламають бойового духу людей, які першими прийшли в цей край, першими розвідали його й заселили. Спілка старателів домагається рівних прав для всіх і бореться проти будь-яких привілеїв.