Brute force
Шрифт:
По-друге, я нарешт зрозумв причину свого божевлля. Виявилося, що мй носй потрапив сюди не дуже здоровим. У нього в лопатках та ще клькох кстках стирчали хрургчн гвинти! Його що, прямо з госпталю перекинули? Навть не уявляю, де вн в такому вц умудрився отримати настльки серйозн травми. Асимлюючи це тло, я зосередився лише на нервовй систем, залишивши решту органзму на вдкуп автоматиц. Виконуючи програму, нанти почали пожирати усе, що пдходило пд категорю ресурсв. До не увйшли вищезгадан гвинти. Але оскльки тло ще не одужало, то система не стала х прибирати, просто прорсши всередин них. Органзувавши соб екзоскелет з вуглецю, я взагал сплутав плани програм, залзяки залишилися стирчати в
Але доля виршила помститися мен за мй вчинок, на мене вийшов 'коору'. Чесно: вперше побачивши одного з них, я й сам не зрозумв, як опинився на ншому кнц але! Чому я ткав? Та тому, що я потрапив у АНМЕ! Ще не зрозумло? Тод нагадаю: зв'язок мж свтами дуже тсний, елементи одного, як я вже переконався, легко можна зустрти в ншому. А ц пухнаст паразити ну дуже схож на одну жовто-чорну мишу, яка любить кидатися блискавками! Не знаю, чи мають ц гризуни електричн органи, але хня пухнастсть створю ризик отримати удар струмом. На перший погляд в цьому нема нчого страшного: знмаючи синтетичний светр через голову, ти теж чуш трск статичних розрядв, а нколи зловиш парочку на себе. Коли ж ти працюш з комп'ютерною технкою, такий розряд може бути фатальним для чутливих схем. Ну а якщо розряд пустити прямо в неекранований процесор? А в мен саме зараз стирчать парочка залзяк, напряму з'днаних з моми системами. Додайте сюди мою нелюбов до ЕМ, вам стане зрозумлою моя реакця. Один неврний рух - мене накри!
Коротше, ткав я вд цього Пкачу через парк стадон, зупинившись лише на верхвц одн з колон, якими була заставлена арена. Але пухнастий гад не хотв так просто здаватися на його голос позбгалися нш гризуни з ус округи. Як би я не укривався камуфляжем, на яку б колону я не перестрибував, тварини швидко мене знаходили. Здаться вони йшли по запаху. Але не встиг я це зрозумти, як мен прямо на голову звалився один з гризунв. Я майже ухилився, але цей паразит встиг вигнутися в польот, зачепивши мене пишним хвостом.
Трсь!
Ай! Хм, а статичний струм - це не так уже й страшно! Зараз проведемо тест! ди-но сюди, наука не забуде твою жертву!
Трсь-трсь-трсь!
Активаця нтелектуально матриц через:
3...
2...
1...
***
– ...А як ще я повинна це розумти?!
– по третьому колу визврялася на Рей директриса.
– У нас пд боком бга шпигун, а ми навть не знамо, що вн там робив!
– Я вже зв'язалася з Церквою, завтра прибудуть команди...
– Хба я дозволяла з кимось зв'язуватися? Ваш повноваження й дос не пдтверджен, а значить накази тут вддаю я!
– Ви забуватесь, пан Директор.
– процдила крзь зуби Рей.
– Н, це Ви забуватесь! Заявилися без попередження, робите вигляд, нби все навколо просто збг обставин! Я уже давно не врю у випадковост, тому запитаю ще раз: що тут вдбуваться? Не спшть вдповдати. Подумайте як слд.
– Ця нформаця Вам нчого не дасть.
– Навщо ж тод замовчувати вд мене?
– Як знате. Я Вас попереджала. Церква пдозрю, що з'явився ще один Посвячений.
– Звдки? Це хтось з ваших вдколовся?
– Н. Ус Посвячен, як я встигла переконатися,
– Значить Церква втрача позиц.
– директриса вирвнялася у крсл нарешт дозволила соб видихнути.
– Цього слд було очкувати.
– Ви задоволен такою вдповддю?
– Н, але бльшого вд тебе я все одно не почую. Це ж був вн - ваш небжчик?
– Ймоврно. Тло так не знайшли.
– Розбралися, що вн там робив?
– Н. Ми навть не знамо, на що вдреагували т пастки.
– Зрозумло. Що збирашся робити дал?
– Чекати нструкцй.
– Добре. Будемо вважати, що наша розмова закнчилася. Продовжимо, коли прибудуть тво колеги. Мс!
– гукнула Директриса в переговорну трубку, за мить в дверях кабнету завмерла секретарка.
– Проведи пан Рей у гостьов кмнати. пристав туди вартових, щоб з нашою гостею нчого не сталося.
Тут Рей було вже нчим крити. Без грамоти у не тут нема няких прав, Директриса легко могла посадити в карцер 'до встановлення обставин'. У порвнянн з ним домашнй арешт - це навть не серйозно. Двчина часто тут бувала, але щоразу дивувалася тому, наскльки затишною в порвнянн з храмами Церкви, виглядала Академя. Хотлося впасти прямо тут, або краще на газон, увбрати в себе тепло прогрто за день земл, вдихнути духмяний запах трав... Щоправда блаженний настрй трохи збивали крики з боку маткв, але це ж Академя - тут нколи не бува спокйно.
Кмната для гостей виявилася зовсм крихтною, але тут було головне - лжко! Звикнувши до життя в поход, Рей цнувала будь-як зручност. Так тепер вона збиралася як слд виспатися. Вже готуючись до сну, двчина почула наближення одн сво знайомо. Чуйка одразу ж закричала про близьк непримност в голов агента Церкви увмкнулася лише одна програма - ткати! Готуватися до втеч вже було нколи, тому Рей зробила те, що встигла: вдкрила вкно стрибнула в нчну темряву. Буквально секунду потому до кмнати уврвався фолетовий згусток позитиву.
– Рей, дорогень-ка... Рей?! Куди ви подли?!
– наставниця Мзайя вхопила вартову за шкибарку почала витрушувати з не вдповдь.
– Щой-но-бу-ла-тут!
– намагалася вдповдати бдолашна жнка в паузах мж струшуванням.
– куди ж вона по-твому зникла?! З другого поверху?!
– Вд-пус-тть-я-ма-ю-до-по-вс-ти-про-зник-нен-ня!
– Доповдай давай!
– Мзайя нарешт вдпустила свою жертву взялася оглядати кмнату.
Особливу увагу привернув залишений уткачкою одяг. Навряд чи вона ризикне показатись комусь на оч у такому вигляд. А значить... Можна трохи повеселитися! Як було задумано! Прихопивши одяг, наставниця швидко покинула примщення. нхто не помтив, як полегшено зтхнув силует у спднй сорочц у кущах пд вкном. Прекрасно знаючи характер наставниц Мзай, ц ходячо проблеми, Рей збиралася якомога довше уникати зустрч з нею. вдсутнсть одягу для цього - не перешкода. Все одно й тепер не можна нкому показуватися на оч.
Вискочивши з кущв, Рей швиденько перебгла газон повернула в бк порту. Треба було дстатися туди ранше, нж почнуть шукати, а потм уже буде простше загубитися серед працвникв.
Все йшло майже деально, доки неподалк не почулися уже знайом крики. Не маючи виходу, Рей була змушена видряпатися на дине достатньо густе дерево, аби не потрапити на оч невдомому. А поки вона влаштовувалася на глках, внизу почався справжнй безлад. Хтось невисокий явно дуже злий ганявся за цлою зграю коору, а нша зграя навпаки - наздоганяла його. Мисливець явно був не в соб, кидаючись в тваринок усе, що потрапляло пд руки, але не дозволяв жоднй з них наблизитися до нього. Грубий, хриплий голос унизу явно лаявся на незнайомй мов. Учениц так не говорять, а учнв ще в перший рк привчають до етикету. Хто ж це може бути?