Блискавка
Шрифт:
– О, чувіхи, сідайте до нас! Ми тіпа на діскарь їдемо. Будемо бухати водяру і курити план. Приєднуйтеся до нас. Аторвемься, атвєчаю!
Його товариші почали їм свистіти в слід, проте дівчата не реагували.
– Ви шо, тормозітє, тьолки?! В натурі, нє парьтєсь!
Денис викрикнув ще кілька фраз, але на них не було відповідної реакції, тої, на яку так всі хлопці очікували.
– Та ну вас на фіг, лесбіянки. Ми зараз поїдемо по дорозі баб підцепимо і розважимося на повну катушку!
– А ви тута і далі втикайте, шлюшки, – додав Дрон. – Астарожна! Ше провтикаїте
Усі четверо зареготали на всю горлянку, надриваючи свої нутрощі.
Дверцята зачинилися, джип заревів і поїхав вперед, набираючи швидкість і залишивши дівчат далеко позаду в епіцентрі піднятої пилюки.
– Придурки, – прокоментувала Оля. – Взагалі у них немає клепок. Хлопцям дев’ятнадцять років.
– Ага, а понтуються, як шмаркачі тринадцять років, – підтримала її Софія, не вагаючись. – До речі, тут я анекдот згадала. Як раз підходить до Дениса з його недалеким інтелектуальним розвитком.
«Два студента заходять в аудиторію здавати іноземну мову. Викладач каже: «Sit dоwn!» Один питає в іншого: «Слухай, а шо він сказав»? «Він сказав: «Сідай, дебіл».
Дівчата зареготали, розуміючи, що зміст анекдоту, як ніколи відображає квінтесенцію життя Дениса.
Гучна музика майже відразу їх ледь не заглушила, коли вони зайшли всередину приміщення, де танцювало безліч тинейджерів і молодь трохи старше. Більшість із них по кілька разів заказували собі випити спиртне: пропустити чарчину-другу чогось міцного для хоробрості і впевненості у власних можливостях.
Софія чомусь відразу запримітила в кутку молодого хлопця, що сидів за столиком і цмулив, судячи з посоловівших очей, вже далеко не перший кухоль пива. Він був одягнений у синій джемпер і сині джинси. Волосся трохи масне, темного кольору, обличчя худе, а очі вперто стріляють в різні боки, щось таке надзвичайне шукаючи. Цигарка в руках повільно тліє і юнак час від часу повільно робить чергову затяжку.
Ну з таким хлопцем я б точно не хотіла зустрічатися, навіть якщо в нього в кишені ціла купа грошей, – міркувала Софія. – Адже від нього тхне тютюновим димом, як від чоботаря.
Через кілька хвилин, розчинившись у танцювальній музиці, серед натовпу, дівчина вже про того хлопця і не думала, який навіть її не помітив. Софія почала «запалювати» під енергійну, гучну музику, що оточувала її навколо, пробираючись в кожну клітину її тіла, не пропускаючи жодної молекули і навіть жодного атому. Знаходячись в певному трансі, Софія просто рухалась в такт музики, повністю поринувши в цей віртуальний світ, який так до себе притягував, як наркотик.
Ольгу і Настю запрошували на повільний танець декілька разів, а Софію запрошували лише один раз. Якийсь юнак патлатий, в окулярах танцював у повільному темпі, обережно обіймаючи дівчину за талію, ніби він так боявся свою партнерку. Власне, Софію це почало хвилювати не на жарт. Вона дуже рідко ходила на дискотеки і зараз вирішила, що для танців досить. Оскільки, поруч
– Я мабуть піду вже, – сказала Софія не дуже впевнено, коли музика не так голосно звучала і поруч її добре чули.
– Та куди ти так рано зібралася? – здивувалася Ольга. – Давай ще потанцюємо… Глянь, які кльові пацани прийшли на дискотеку! Можна з ними познайомитися.
– Я ніколи не беру ініціативу на себе в цих питаннях. Хлопці мають самі підходити до нас і знайомитися.
Настя криво посміхнулася. За це й вечір вона трохи випила зайвого і сміх в неї вийшов п’яний, дуже голосний, як для вихованої дівчини.
– Більшість пацанів такі боягузи, що не те, що познайомитися, але навіть підійти не наважуються. Тому, іноді треба брати контроль над ситуацією у власні руки, – мовила вона. – Софі, ти б краще з нами залишилася.
– Дійсно. Побудь ще трохи, – додала Оля.
Раптом до них підійшов якийсь хлопець, від якого сильно несло перегаром.
– Дєвушкі, а можна с вамі познакомітся? – спитав він, трохи хитаючись і з деякими зусиллями зберігаючи рівновагу.
Його погляд ніяк не міг сфокусуватися на чомусь конкретному.
Було зрозумілим, що юнак перебував у стані зміненої свідомості і ця змінена свідомість була скоріш за всього від великої дози алкоголю чи наркотиків. Але аж ніяк не від трансцендентальної медитації.
– Шо з усіма трьома будеш знайомитися? – спитала Оля.
– Нє, ну а шо тута такого! Я увідєл сімпатічних дєвушек і рєшил познакомітся. Мєня зовут Гриша.
Дівчата по черзі назвали свої імена.
– А чого ти прийшов на дискотеку один? – спитала Софія, яка не зацікавилася ним, але спитала так для підтримання світської розмови.
– Адін? Нє, всьо кльово! Ми з пацанами зробили бульбік і курили травку. Просто вони втикають обкурені в небо. Ну ти поняла?
– Бульбік? – не зрозуміла Настя.
– Ну, бульбулятор. Ми використовували мокрий бульбік. Ну мокрий краше тим, шо більше поглащаєш дима в легені. Там просто береш і наповнюєш пляшку водою, але не дуже багато. Канєшна, от етого більше кашляєш ат єдкого дима, но зато це простіший варіант підготувати бульбік для куріння… І ефект лучше. Більше вставляєт. Пацани атдают прєдпочтєніє мокрому бульбіку, чєм сухому. Атвєчаю.
– А шо ти курив? Анашу?
– Ну… ми тіпа шмалі обкурилися. Атвєчаю, оно так вставляє, но я не совєтую вам курити шмаль. Асобєнно с абсентом. Вирубає повністю свідомість. Але ці відчуття не передати. Реально шмаль вставляєт. Патом тіпа чумной ходиш пол дня. Но зато єсть шо вспомнить. Зашибісь!
– Так ти багато куриш травки? – спитала Софія.
– Нє, я трошки попробував. Шоб так курити, як нарік, то нє. Нашо мені втикати в наркодиспансері. Атходняк патом нєсколько мєсяцєв. Тільки так, для прикола. Одного чувака убіло, він досі валяється в парку обкурений.