Шрифт:
Левко Боровиковський
"БАЙКИ Й ПРИБАЮТКИ"
ДО ДІТЕЙ
Гей, діти-мотилята!
А годі вам цяцьками грать,
М'яч бить, метелики ганять:
Я байку розкажу - послухайте, хлоп'ята!
На якого вам ката
З книжками носитесь в руках?
Сідайте лишень на лавках:
Я байку розкажу - послухайте, хлоп'ята!
Веселі
Чи не обридло бігать вам
І по горам, і по долам?
–
Я байку розкажу - послухайте, хлоп'ята!
МОЯ БАЙКА
Моя байка
Ні бійка, ні лайка:
Нехай ніхто на себе не приймає,
А всяк на вус собі мотає -
Хто вуси має...
ДО ДРУКАРЯ
Друкарю! Не дрімай; де треба, точку став,
Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав,
Бо є й такі: не найде толку - буде тихо;
Не найде ж точки - лихо!
НАЩО ПИСАТЬ
Нащо писать байки, даремно драти рот?
Який чита їх чорт?..
А хоть би хто й читав: кому читать їх мило?..
– Пишу, бо вчивсь писать; кричу - нінащо, так!
–
Нехай хоть буде знати всяк,
Що в мене є перо, бумага і чорнило.
БАЙКИ, ТА ДЯК, І ПЕТРУСЬ
Д я к
Петрусю! Кинь байки, - з байками не здобруєш!
Учи свій стих, а то субітки покуштуєш!
П е т р у с ь
Який з стихів тих прок, панотче?
–
А байка всякого, хто прочитати схоче,
І поскубе, і залоскоче.
БАЙКА
Був дід, що не ворчав, не лаявсь, не сварився;
Був парубок, що жив розумно, не дрочився;
Був швець, що цілий вік горілки в рот не брав,
Кравець, що, краївши, остаточків не крав;
Був крамар, що не вмів аршинцем обміряти,
Скупий, що бідний рад у нужді рятувати...
"Хіба ж неправда се?" - кричить сусід, як чайка.
– Все правда... а нехай се буде наша байка.
БАГАТИЙ, БІДНИЙ
У Прокопа обід, у Прокопа хрестини,
У Прокопа бенкет, весілля, іменини;
Зате ж у Прокопа куми і побратими,
І всякий Прокопові сват,
І всякий Прокопові брат,
За Прокопа усякий рад
І в воду, і в огонь скакать!..
Аж глядь -
У Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло,
Насилу виніс сам з огню з душею тіло!..
Що ж, рідні та куми
В пожежі помогли?
Не дуже: родичі його й не пізнавали, -
До Прокопа й стежки
Недаром люди гомонять:
Поки багат,
То поти й сват.
ЩУКА Й ПЛІТОЧКА
Край річки, ставши на плотину,
Рибалка удочку закинув,
Наткнувши на гачок
Чималий черв'ячок.
Маленька пліточка крізь сльози жалкувала,
Що із гачка,
За малим ростом, черв'ячка,
Біднятка, не дістала...
Де щука не візьмись - хвать зразу черв'ячок!
Рибалка нею борщ затовк...
пропала щука, бо великою була;
А Пліточка жива - бо Пліточка мала.
СКАРБ
Луці явився скарб - Лука к ньому з мішками.
Землі не чути під ногами!
Вже в голові снує купить село!..
На третій день, підвередившись п'ятаками,
Умер Лука - Луки як не було.
Ми думаємо віки жить,
А смерть стоїть
Не за горами - за плечами.
МЕТЕЛИК
Загруз з волами віз.
Втомившися, воли
В багні лягли,
Втомивши й мужика-небога.
На возі сидячи,
Метелик розсудив,
Що він з снопами віз в болоті погрузив -
Ізнявся й полетів, сказавши: "Їдьте з богом!"
МОЇ КУМИ
Кума моя в шинок сальце носила,
А Кумові борщик без сала все варила.
"Уп'ять без сала борщ!" - Кумі раз крикнув Кум;
А Кумові Кума на глум:
"Та сало
Від холоду розтало".
"Хіба!" - скзав мій Кум.
Хто ж чув, щоб з холоду та сало розставало?
Як схочеться Кумі, відійде в Кума ум.
ГОЛОВА
У Йванів огород понадилась корова
Петрова.
Іван, подумавши, у хлів її загнав,
Убив і обідрав,
А шкуру Голові подарував.
Петро та Голові позов подав на Йвана буяна.
А Голова тер лоб, подумав і рішив:
"Петрові й другий раз корови не пускати
(Коли-то буде другу мати)
Іванів двір топтати;
А за труди, що Йван корову облупив,
Петро щоб гроші заплатив".
Крий боже в нашому селі
Такому бути Голові.
ОВЕЧКА
Побачивши, що Вовк старий в барулі здох,
Овечка з Бараном удвох
Прийшли і ну ногами тусувати
За те, що наживо їх часто мав лякати.
Нехай хоть мертвий буде знати,