Біблія /Библия
Шрифт:
13 Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.
14 Все вам нехай в любові дїєть ся.
15 Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе),
16 щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює.
17 Зрадїв же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили.
18 Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких.
19 Витають вас церкви Азийські. Витають вас
20 Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим.
21 Витаннє моєю рукою Павловою.
22 Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!
23 Благодать Господа Ісуса Христа з вами.
24 Любов моя з усїма вами у Христї Ісусї. Амінь.
2-е до коринтян 1
1 Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:
2 Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,
4 що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.
5 Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.
6 Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.
7 І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.
8 Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.
9 Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,
10 котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,
11 за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.
12 Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.
13 Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,
14 як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.
15 І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,
16 а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.
17 Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так - так, то, нї - нї.
18 Вірен
19 Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".
20 Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.
21 Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,
22 Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.
23 Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.
24 Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.
2-е до коринтян 2
1 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
2 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
3 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.
4 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
5 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.
6 Доволї такому сієї кари від многих.
7 Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.
8 Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
9 На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
10 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
11 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
12 Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,
13 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
14 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
15 Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
16 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?
17 Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.
2-е до коринтян 3
1 Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
2 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
3 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця.