Вигнання в рай
Шрифт:
Сергй пдйшов до одного з дерев, це був дуб, схожий на той самий майже тисячолтнй дуб, пд яким вони з Оксаною, остаточно доврившись одне одному, вперше поцлувались. Н, звичайно це не був з таким же товстелезним стовбуром, такий же височенний, з такою величезною кроною, такий же крислатий дубище, який рс в лс бля села Веселого вважався священним дубом давнх волхвв, ровесником Кивсько Рус, цей дуб був дещо скромнших розмрв, а отже, й скромншого вку, але все ж ц дуби були дуже схож свою могуттю, хоча оснь вже дещо ослабила цю могуть, збднивши колишню розкш лтньо зелен. Сергй пдйшов до дуба з сонячного боку, приклав долоню до кори - нагрта сонцем, вона була теплою. Сергй св поряд з дубом на сухе опале листя, прихилився
Взагал то, хрончна забудькуватсть щодо регулярност й достатност ж та сну, пов"язана з нездоланними нападами глибокого натхнення, була притаманна Сергв, як стинному й невиправному художнику з усма вадами й перевагами, як вирзняють це вдгалуження роду людського, так що недодання й недосипання були для нього досить звичною рччю, й пара днв, проведених без ж та сну, не були для нього чимось екстреним. Так що усвдомлення того, що збг вже досить довгий промжок часу без ж, означало лише те, що вн загубив уже багато часу на досить абстрактн розумування з приводу морально-релгйних цнностей, а жодного конкретного ршення, окрм ршення приступити до конкретних ршень, поки що нема. Сергй виршив невдкладно ж приступити до виршення конкретних завдань - навть натяку на думку про те, що негайно пора вже перекусити, не виникло в нього.
То що ж, раз вибр зроблено, й пора приступати до виршення конкретних питань - тод вперед. Що робити як робити? Припустмо те, що робити, вже бльш-менш зрозумло. А от як це робити - про це пора подумати. тут Сергй знову вдчув у себе за спиною вагу подарованого Гринею пстолета - оце, власне, вдповдь на питання, як втлити прийняте ршення, як кажуть, в життя, хоча в даному випадку правильнше буде сказати втлити в смерть. Подарунок Грин був як нколи до реч. Пострл з пстолета - це й надйно, благо Сергй вм користуватися цим знаряддям досить непогано; це й, якщо можна так сказати, солдно в порвнянн, хоча б, наприклад, з таким, на погляд Сергя, ганебним способом, як отруння, чи ще щось, що бльше пдходить для боягузв. Пстолет - у випадку з Федорчуком, це майже дуель, адже Федорчук - це ще й могутня, якщо не сказати всемогутня, служба безпеки, пильнсть яко навряд чи вдасться приспати. Федорчук - це перш за все першокласн професйн тлоохоронц. Отже - пстолет, це вже виршено остаточно, це вже добре.
Дал - служба безпеки, тлоохоронц. Хоча Сергя вони навряд чи будуть пдозрювати, чи стежити за ним - от, наприклад, вчора при його першй появ в дом Федорчука його навть не обшукали, хоча сво бажання зробити це й висловлював охоронець, який впускав Сергя в двр. Отже, Сергя вони досить добре переврили заздалегдь до його появи в дом Федорчука, та й сам Федорчук, мабуть, дав указвку, якщо й наглядати за Сергм, то здалеку. Та воно й правильно - якщо поглянути на все це збоку, то яка пдозра може бути щодо захопленого церковним малярством, одного з найкращих в цй царин, художника, який за свою роботу бере лише невелику дещицю вд справжньо вартост його роботи: няко пдозри й бути не може. Отже, ефект несподванки забезпечено.
Поки що все було на боц Сергя. Звичайно ж, найкраще мсце для акц - будинок самого Федорчука: де ще загальна пильнсть охорони може бути найменшою, де ще Сергй з Семеном Павловичем зможе зустртися в невимушених обставинах, де ще вн взагал, зможе знайти мсце для пдготовки й здйснення свого задуму, якщо не дома у Федорчука - нде. Отже, мсце акц теж .
Таким чином, засб мсце акц вже знайдено. Залишаться лише довершити задум, додумати дрбниц, довести план до вс можливо викнченост, а для цього треба буде, так би мовити, зорнтуватися на мсцевост - оглянути докладно будинок, вивчити розмщення охорони, камер
Але час не жде, час в даному раз як нколи дорогий, час зараз на вагу життя - риного життя, яке кожно мит ста все бльше загроженим, кожно мит життя зависа на все тоншй волосинц. Тому зволкати няк не можна. Але не можна й легковажити безпекою, надйнстю, продуманстю, довершенстю плану - один диний неврний, навть просто невпевнений крок, одна дина похибка - все, тод вже н йому самому, н рин, нхто й нщо не допоможе, х обох просто не стане на свт, все. Отже, думати, думати, й ще раз думати. починати думати вдразу, ось прямо тут зараз...
Але перейти до обдумування конкретного плану вже ось тут зараз Сергв все ж не судилося. До нього раптом долинули чись голоси: не досить виразн, щоб джерело голосв було занадто вже близько, але й не так вже невловим, щоб бути занадто далекими. Сергй, захоплений своми роздумами не вдразу звернув увагу на появу сусдв, але згадавши про попередження Грин про нагальну небезпеку з боку мсцевого дрбного кримналтету, все ж виршив дослухатися до долинаючих до нього голосв. Невже це й справд була та сама мсцева босота, така небезпечна з слв Грин, що задля вдбиття хнього нападу Гриня й подарував Сергв зброю, якою наполегливо й радив скористатися в раз дйсно небезпеки, реальнсть яко Гриня вважав настльки безперечною, що в порвнянн з свом Першотравневим вважав "Чикаго тридцятих" просто таки дитячим садком?
Та зараз вже й Сергй пригадав, як у розмовах у позд в автобус, коли вн вже пд"жджав до Першотравневого, вн чув розповд про жахлив мсцев кримнальн розборки, про сотн, якщо не тисяч трупв, "закатаних" в асфальт бетон, закопаних в перелсках вибалках, про те, що з настанням темряви в тутешнх мстах мало хто вже наважиться вийти на вулицю. А вже таки починало потихеньку сутенти - оснь оснь. Н, не те, щоб Сергй дуже стурбувався обставинами свого самотнього перебування у вдлюдному мсц з перспективою опинитися наодинц з знаменитими мсцевими хулганами, - просто треба було виявляти обачнсть, особливо тепер, коли вн прийняв ршення, для втлення якого в життя йому треба бути живим, неушкодженим по можливост якнайменше вплутуватися в будь-як непевн ситуац, аби не привертати до себе зайво уваги. А тому нкуди не поднешся - доведеться таки переврити реальнсть небезпеки.
Сергй потихеньку пдввся, ще раз переврив зручнсть розташування заткнутого за пояс брюк пстолета, й намагаючись ступати якомога безгучнше, повльно пшов у напрямку долинаючих до нього голосв, час вд часу зупиняючись, щоб переврити, чи правильно вн цей напрямок визначив, що не було занадто важко, оскльки збоку долинаючих голосв якраз вяв втер, що додатково ще й надавало Сергв можливсть нечутно пдйти до джерела можливо небезпеки. Пд вечр ставало все прохолоднше, голоси долинали досить чтк - все чткш й чткш...
Що це? Сергя знову пройняло почуття впзнавання чогось знайомого - чоловчий голос, яким хтось то глухувато щось розповдав, то стримано смявся, когось нагадував. Зовсм недавно Сергй десь чув такий приблизно голос. Батюшка Санько? Незнайомий дядько, що про Санька розповдав? Гриня? Гриня! Гриня?.. Сергя почало опановувати розумння реальност зовсм неочкуваного - чим ближче вн пдходив, тим впевненше переконувався, що чоловчий голос належав Грин: промайнула навть грайлива думка про те, чи думав Гриня, даруючи йому сьогодн зброю, що з цю зброю хтось сьогодн пдкрадатиметься до самого ж Грин. Сергй навть виршив пожартувати зараз, вже почав розмрковувати над тим, як саме вн зараз пожарту, але невдовз йому навдрз вдбило охоту жартувати - йому стало не до жартв вд наступно хвил впзнавання: разом з чоловчим голосом, що належав, це вже точно, Грин, лунав ще й голос жночй, навть не жночий - двочий...