Ті, що співають у терні

Маккалоу Колін

— Благаю, не кажи так! Бідолашний Рейн, мабуть, твоє терпіння урвалося і тепер трималося на тоненькій ниточці. Не ображайся, що останнє слово залишилося за матусею. Це не має значення! І я на знак спокути й смиренності стала перед тобою на коліна!

— Слава Богу, що ця смиренність триватиме тільки сьогодні, — сказав Райнер вже бадьоріше. — А завтра ти оговтаєшся і будеш нормальною.

Напруженість стала покидати її: найгірше минулося.

— Знаєш, що мені подобається в тобі? А точніше, що я в тобі люблю? Ти змушуєш мене так

попотіти й побігати, що я сумніваюся, що коли-небудь зможу тебе наздогнати.

Плечі Райнера трусилися від сміху.

— Тоді поглянь на майбутнє таким чином, Herzchen. Якщо житимеш зі мною під одним дахом, то матимеш можливість побачити, як це можна зробити. — Він поцілував її брови, щоки та повіки. — Ти мені потрібна такою, яка ти є, Джастино, і ніякою іншою. Щоб ані одна цяточка твого ластовиння не щезла, щоби жодна клітинка твого мозку не змінилася.

Вона просунула руки повз його шию і запустила пальці в таке густе й приємне волосся Райнера.

— О, якби ти знав, як я цього прагнула! — сказала вона. — Бо так і не змогла забути.

У телеграмі йшлося:

ЩОЙНО СТАЛА МІСІС РАЙНЕР МЕРЛІНҐ ГАРТГАЙМ КРАПКА ПРИВАТНА ЦЕРЕМОНІЯ ВАТИКАНІ КРАПКА ПАПСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ НА ВСІ ВИПАДКИ ЖИТТЯ КРАПКА ОЦЕ СПРАВЖНІЙ ШЛЮБ ЗНАК ОКЛИКУ ВИБЕРЕМОСЯ ДО ВАС НА ВІДКЛАДЕНИЙ МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ ЩОЙНО ВИПАДЕ НАГОДА АЛЕ МЕШКАТИМЕМО ЄВРОПІ КРАПКА ВСІМ ПРИВІТ ВІД РЕЙНА ТАКОЖ КРАПКА ДЖАСТИНА

Поклавши телеграму на стіл, Меґі вп’ялася поглядом в осінні троянди, що пишно буяли в саду. Над трояндами — бджоли. Гібіскуси, дерева-щітки, евкаліпти-привиди, бугенвілії, що видряпуються високо-високо догори, перцеві дерева. Сад прекрасний, повний життя. Добре споглядати, як маленькі паростки виростають великими, змінюють колір та форму, в’януть і засихають. А потім з’являються нові маленькі паростки, щоб знову повторити той нескінчений круговорот життя.

Дрогеді слід зупинитися. Давно треба. Нехай все повториться ще раз із новими людьми. Я сама обрала свою долю, мені нема кого винуватити. І я не шкодую про жодну прожиту хвилину.

Пташка з терновою шпичкою в грудях — вона підкоряється незмінному закону; гнана цим законом, вона поспішає, сама того не усвідомлюючи, наштрикнутися на колючку і зі співом померти. Тієї миті, коли шпичка входить у її тіло, пташина не усвідомлює неминучої загибелі. Вона співає й співає, доки в ній не лишиться ані краплини життя, і їй буде несила взяти наступну ноту. Але ж ми, коли проштрикуємо собі груди терновими колючками, — ми знаємо. Ми усвідомлюємо. Та однаково робимо це. Однаково робимо.

УДК 821(94)

ББК 84.8АВС

М15

Жодну з частин даного видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Висловлюємо щиру подяку літературному агентству «Andrew Nurnberg Associates Baltic, Latvia» за допомогу в придбанні права на публікацію цієї книжки

Переклад з англійської: «The Thorn Birds» by Colleen McCullough, published by Avon Books, New York, 1979

Перекладач Володимир

Горбатько

Дизайнер обкладинки Наталя Переверзєва

ISBN 978-966-14-1383-1 (укр.)

ISBN 978-0-380-01817-8 (англ.)

Є легенда про пташку, що співає лише раз у житті, співає милозвучніше за будь-яку істоту на всій землі. Щойно покинувши гніздо, ця пташина шукає тернину і не заспокоїться, аж поки не знайде. А потім, співаючи серед нещадно гострих гілок, врешті-решт наштрикується на найдовшу та найгострішу колючку. Помираючи, вона долає біль і своїм співом перевершує жайворонка та солов’я. Лиш одна бездоганно-прекрасна пісня, ціна якої — життя. Але її заціпеніло слухає увесь світ, а Бог на небесах — усміхається. Бо найкраще досягається ціною великого болю… Принаймні так легенда каже.

Літературно-художнє видання

МАККАЛОУ Колін

Ті, що співають у терні

Головний редактор С. С. Скляр

Відповідальний за випуск К. В. Шаповалова

Редактор С. С. Скляр

Художній редактор Т. М. Коровіна

Технічний редактор А. Г. Верьовкін

Коректор В. М. Немашкало

Підписано до друку 04.08.2011. Формат 84x108/32. Друк офсетний. Гарнітура «Minion». Ум. друк. арк. 36,12. Наклад 10000 пр. Зам. № 11-302.

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля» Св. № ДК65 від 26.05.2000 61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а E-mail: [e-mail]

Віддруковано з готових діапозитивів у ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»

09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4 впроваджена система управління якістю згідно з міжнародним стандартом DIN EN ISO 9001:2000

Маккалоу К.

М15

Ті, що співають у терні / Колін Маккалоу; пер. з англ. В. Горбатька. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011, — 688 с.

ISBN 978-966-14-1383-1 (укр.)

ISBN 978-0-380-01817-8 (англ.)

Сповнена щастя й болю історія забороненого кохання, яка підкорила весь світ! Меґі була майже дитиною, коли він мимоволі постукав до її серця. Отець Ральф обожнює чарівну й безпосередню дівчинку та якось усвідомлює, що не уявляє без неї свого життя, але є обітниця, є люди, є поговір — священні й мирські перепони…. Однак кохання — стихія, яку не можна приборкати!

УДК 821(94)

ББК 84.8АВС